«Максимальний за потужністю ураган Мілтон рухається до південних штатів США. А я згадав статтю Сороса-старшого, написану ним 2022 року. Про важливість Арктики як каталізатора кліматичних катастроф у разі глобального потепління, особливо у зоні Атлантики. Я тоді у своїх статтях детально аналізував тези Сороса і навіть вигадав таке поняття, як Перша кліматична світова війна», — про це у Фейсбуці пише Олексій Кущ, інформує UAINFO.org

«У майбутньому вона може розігратися саме в Арктиці. Саме тому в НАТО приймаються такі країни арктичного клубу, як Фінляндія та Швеція. І саме тому НАТО може трансформуватися в блок країн Арктичного, а не Атлантичного договору.

Арктика — це ресурси шельфу, біоресурси та Північний морський шлях, який активно освоюється Китаєм та РФ.
Будь-яке посилення антропогенного навантаження в Арктиці може порушити тендітну планетарну екорівновагу.
Вчені говорять про ефект геометричної прогресії: танення льодової шапки — ослаблення відбивного ефекту Заполяр’я — посилення танення снігу та льоду — нагрівання ґрунту — вивільнення мегатонн законсервованої у вічній мерзлоті вуглекислоти — викид СО2 — катастрофічне прискорення танення льоду та вивільнення нової партії СО2.

Варто пам’ятати, що на місці тундри в давнину були степи та паслися мамонти. Це своєрідний закон збереження вуглецевого сліду та маси СО2 у природі.

Стародавні тропіки та степи утилізували СО2 і потім, перші перетворилися на вугілля, а другі на півночі — законсервувалися на якийсь час у вічній мерзлоті.

Але вся ця вуглекислота повертається як бумеранг: при спалюванні вугілля та таненні вічної мерзлоти.
Припустимо, вугілля можна перестати спалювати, а що робити із запасами вуглекислоти в Арктиці під шаром вічної мерзлоти, якщо все почне танути?

Довгий час географія була одним із ключових факторів глобальної конкурентоспроможності США: з півночі союзна Канада, з півдня — слабка Мексика. І основну територію захищено від сильних ворогів двома океанами.
Саме це дозволило США успішно «відскочити» під час двох світових воєн та перехопити глобальне лідерство у знекровленої Європи.

Ні Японія, ні Німеччина навіть за допомогою підводного флоту не могли дістати США, хоч німецькі «вовки» і бачили в перископ статую Свободи в Нью-Йорку. Не міг скласти конкуренцію та СРСР.

Але зараз географія з благословення перетворюється для США, якщо не на прокляття, то на набір серйозних ризиків.
Найбільше від кліматичних зрушень страждатимуть океанські держави, а не глибинні материкові.

Тим більше, що в США основні центри економічного розвитку знаходяться на Західному та Східному узбережжях та на Півдні.

Що якщо РФ та Китай почнуть посилювати антропогенне навантаження в Арктиці?

Для РФ це несе мінімум ризиків, більш того, у середньостроковій перспективі – покращення параметрів життєвого середовища на крайній півночі. Так, пропадуть білі ведмеді, але стане тепліше і легше освоюватиме крайню північ, особливо в контексті північного торгового морського шляху.
Китай також сильно не постраждає.

А ось Британії та США дістанеться, оскільки вони безпосередньо залежать від кліматичних процесів у зоні Атлантики.
Отже, Перша кліматична війна — це не сценарій фантастичного майбутнього, а цілком реальний перебіг подій найближчих десятиліть.

Може, навіть ця Світова кліматична війна вже йде, хто знає.

Майбутній неоколоніалізм буде боротьбою не так за конкретні природні ресурси, як за антропосферний простір загалом. Битвою за домінування у ноосфері планети. Антропосферний та ноосферний неоколоніалізм.
Вернадський дуже здивувався б, дізнавшись про практичне заломлення його теорії про ноосферу планети Земля». — констатував Олексій Куш.