У 70-90-х роках минулого століття в аеропортах СРСР людей до трапу літака возили великі квадратні пасажирські напівпричепи на сідельних тягачах ЗІЛ або КАЗ.

Журналісти РБК-Україна Авто розповіли, як з’явилися ці пасажирські напівпричепи, і чому в радянських аеропортах не використовували перонні автобуси.

Перші перонні автобуси в СРСР

У 50-60-ті роки з появою в СРСР масової регіональної та магістральної авіації гостро постало питання про транспорт для перевезення пасажирів до трапу літака.

Це завдання поставили перед спеціально створеними автобусами РАФ-980 із пасажирськими причепами на шасі РАФ-977. Автопоїзд з автомобіля-тягача та двох причепів мав 64 посадочні місця. При цьому максимальна швидкість поїздів складала 15 км/год.

Відкритий пасажирський відсік наскрізь продувався всіма вітрами та слабко захищав від шквальних дощів. Крім того, незабаром стало бракувати місткості.

Пасажирські напівпричепи АППА-4

На початку 1970-х на зміну РАФ-980 прийшли АППА, що розшифровувалась як “Автопоїзд пасажирський перонний аеропортовий”, а цифра вказувала на кількість дверей у напівпричепі.

Вважалося, що один напівпричіп може вмістити до 120 людей. По бортах кузова прикріплювалися лави для 16-20 сидячих пасажирів. Двері мали найширший отвір у всій номенклатурі радянського транспорту та становили 1400 мм.

Швидкість напівпричепа обмежувалася 25 км/год. Підвіска єдиної осі причепа отримала пневмопідвіску зі змінним кліренсом причепа, а також амортизатори від вантажівки МАЗ-500.

Оскільки підвищувався коефіцієнт використання сідельних тягачів КАЗ-608 та ЗІЛ-130В1, що їх буксирували, зникла необхідність задіяти нову техніку. Щорічно ризький завод виготовляв близько 45 пасажирських напівпричепів.

Що трапилося з аеропортовими напівпричепами

На початку 80-х пасажирів стало ще більше і використовувана модель не справлялася з кількістю пасажирів. Для обслуговування одного великого літака доводилося підганяти 2-3 вантажівки із причепом.

Конструктори розробили кілька модифікацій АППА, але у другій половині 80-х ситуація знову змінилася – кількість авіапасажирів впала.

У 90-ті роки багато напівпричепів АППА-4 зносилися, і великі аеропорти пострадянського простору вже замислилися про оновлення парку перонних машин. Багато хто почав купувати вживаний транспорт із Європи. Пізніше, вже у нашому столітті, свої перонні автобуси розробили ЛАЗ та МАЗ.

Примітно, що в аеропорту “Київ” кілька таких машин ще перебувають на балансі, регулярно проходять техобслуговування. Ще зовсім недавно вони використовувалися для перевезення пасажирів у пікові за завантаженням дні. Крім того, АППА-4 зрідка можна зустріти на розвезенні великих цвинтарів, а також великих підприємств.