Кімоно давно виросло зі статусу японського національного одягу і стало джерелом натхнення та ідей для провідних дизайнерів усього світу. Alexander McQueen, Saint Laurent, Balenciaga, Louis Vuitton, Gucci та інші легендарні бренди досліджують творчу палітру кімоно, експериментують та інтерпретують на цю благодатну тему, створюючи шовкові, лляні, шкіряні і навіть хутряні варіанти.

В українській моді кімоно теж посіло гідне місце, безумовно, завдяки відомій українській дизайнерці Вікторії Гресь, яка у своїх колекціях показала дивовижні можливості цього крою, переосмисливши кімоно у ракурсі сучасної статусної, вуличної і домашньої стилістики. Вікторія не тільки створює моделі, трансформуючи та впроваджуючи елементи кімоно, а й охоче носить його сама. Тож саме до Вікторії ми звернулися із запитанням щодо кімоно.

У чому секрет багаторічної популярності крою кімоно?

– Я обожнюю кімоно і ношу їх цілий рік! – каже Вікторія. – У холодну пору року рятує наявність машини і теплих светрів. Ось і зараз сиджу я вдома, з айпадом, на дивані, з собаками, босоніж – і в кімоно! Не дивуйтесь! Річ в тому, що кімоно спочатку було повсякденним та домашнім одягом у Японії, але через зручність та комфорт поступово згодом перетворилося на символ статусу, багатства і навіть високого мистецтва.

Але сьогодні кімоно знову повернулося до повсякденної моди, перекочувало з подіумів, які відродили інтерес до нього, на вулиці міст. Вільний силует робить його дуже привабливим для людей, які надають перевагу комфорту та почуттю польоту.

Іншого, більш зручного одягу (як домашнього, так і з будь-якої нагоди) я не знаю. Я ношу кімоно вдома і виходжу в кімоно у світ. Ось нещодавно для презентації моєї нової капсульної колекції «15 маленьких п’єс для фортепіано з оркестром» я також обрала кімоно. Тим більше, що представлення колекції відбувалося у форматі POP UP, а це передбачає камерність і свободу. Тож про вибір образу не було сумнівів.

Як кімоно увійшло в моє життя? Конкретно навіть не пам’ятаю, якось само собою воно стало найзатребуванішим предметом у гардеробі. Я завжди любила розслаблені вільні силуети.

Ще на початку 90-х у вигляді домашнього одягу шила собі вільні селянські сукні, з квадратними, заниженими проймами без виточок. Завжди любила декоративно-насичені вироби з великим об’ємом тканини. Мене це ніколи не лякало, навпаки, жінка одягнена у багатошаровий одяг завжди цікава, загадкова та й дизайнеру є де попрацювати над кольором і формою. Загалом у моєму особистому гардеробі вільних форм та орнаментів було завжди багато.

Спочатку мені було цікаво розглядати етнічні костюми без особливих прив’язок — тільки з погляду крою, кольору, орнаменту, оздоблення.

Потім пішов процес вивчення та пошуку, він був складнішим, але цікавішим, ніж те, як це буває зараз. Адже сьогодні тільки запитай у Google, і все як на долоні. А тоді в мене навіть музеїв костюму в доступному просторі не було, а єдине джерело – бібліотеки.

Якось для власного задоволення я копіювала гравюру Утамаро і зрозуміла, що казкові японські жінки також у національному одязі. Але більш за все мені запало в душу кімоно з його розпашною конструкцією та орнаментальним початком. Багато часу минуло, в Японії я так і не була, та й мої кімоно, певно, інші, але найголовніше – вони затребувані завжди: одягаючи цей предмет гардеробу, ти мимоволі почуваєшся богинею!

Думаю, що я відповіла на запитання, чому кімоно таке популярне. Це зручно, красиво та універсально, тому що кімоно адаптується до будь-якого стилю – воно чудово вбудовується і в класику, і в авангард.

Сучасна жінка часто амбітна,  динамічна, нерідко перевантажена планами та завданнями, що вимагає від неї свободи рухів, швидкості, максимальної зручності. Але естетику теж ніхто не скасовував. І все це чудово поєднуєтеся в кімоно.

Як носити кімоно

Ще раз підкреслю його унікальну здатність адаптуватися до будь-якого стилю. Звичайно, кімоно може бути самодостатнім предметом гардеробу, частиною костюма-двійки або трійки, наприклад. Але сучасне кімоно легко поєднується з більшістю базових речей: джинсами, топами, широкими штанями, вечірніми сукнями. Воно надає образу завершеності, легкості, аристократичності та упевненості в собі.

Японський крій – це давно вже не просто традиція чи мода. Це цілий напрямок для натхнення та пошуку.

Ось про що ще хочеться сказати. Попри видиму простоту, японський крій потребує філігранності та точності. Ось чому кімоно коштує досить дорого. Ми, наприклад, не дуже щедрі щодо зниження цін на кімоно, бо це кропітка та дуже творча праця. У створенні кімоно я використовую різні тканини, але дуже якісні тканини: бавовну, віскозу і здебільшого шовк. Кожен фрагмент добирається ретельно згідно з фактурою, кольором, візерунком, створюючи разом цілу симфонію в одному елементі одягу. І що важливо — жінки будь-якої статури та комплекції почуваються у кімоно богинями! Спробуйте!

Читайте також: