Скільки разів ти хотів (чи хотіла) підійти до когось і щось сказати — просто запитати дорогу, зробити комплімент чи запропонувати випити кави? Але щось всередині стискалося, серце стукало, а замість слів — мовчання?

«Це нормально. Боятися почати розмову — одна з найпоширеніших соціальних тривог. І вона не обов’язково про сором’язливість. Часто — про страх бути відкинутим, виглядати безглуздо або не знати, що сказати далі. Вміння говорити з незнайомцями — не вроджений талант. Це навичка. І її можна тренувати», — пояснює коуч.

Чому нам важко говорити з незнайомцями

• Страх оцінки (страх осуду або відмови)
• Недостатній досвід (рідко ініціюєте розмову і мозок підсилює сумніви)
• Негативні установки («я нецікавий», «мене не послухають»)
• Фізіологічна реакція (серцебиття, сухість у роті, тремтіння голосу)

Фахівець радить починати з малого:

• Привітайся з баристою
• Перекинься кількома словами з касиром
• Замість «дякую» — скажи «дякую, гарного вам дня».
• Тренуй мову тіла — усмішка, зоровий контакт, розслаблене тіло

«Це ще не спілкування, але вже — рух у напрямку. Ще один секрет — не зосереджуйся на собі. Бо коли ми думаємо «що вони подумають про мене», ми ставимо себе в центрі уваги. А коли просто щиро цікавишся іншою людиною, напруга зменшується. Замість «як мені не зганьбитися?» з’являється «а хто переді мною — яка вона, ця людина?» — додає Віталій Курсік.

Він попереджає, що буде незручно і лячно спочатку, але з часом ви помітите, що стало значно легше і навіть цікаво.

«А якщо страх говорить гучніше за тебе — з ним теж можна попрацювати. Самостійно або з коучем. Бо вміння заговорити — це не тільки про спілкування. Це про свободу. І про те, щоб бути собою — без страху, навіть поруч з незнайомцем. А ти б хотів (чи хотіла) навчитися цієї свободи?» — резюмує Віталій Курсік.