Перші враження від американців

Університет одразу поселив студентку не з українками, а з американками, щоб пришвидшити адаптацію. Саме побутові нюанси стали джерелом першого конфлікту.

«У нас постійно були відчинені вікна, а мені було холодно. Я сказала, що в мене болить горло, застудило око, а вони так подивились, ніби я ставлю претензії. І тоді я зрозуміла, що ми просто різні», — розповідає Ольга.

За її словами, американці не звикли до прямоти в комунікації.

«У нас, якщо є питання, ми обговорюємо. Там — усміхаються, удають, що все добре, і не хочуть говорити напряму», — порівнює дівчина.

Також Олю здивували підходи до прибирання.

«Наша кімната була постійно не прибрана. Я питала: може, купити швабру? А мене запитали: «Для чого? Ми миємо, якщо щось розіллється», — пригадує вона.

Ще один сильний контраст — культура споживання. У магазині не купують одну пляшку коли — треба брати коробку. А на кожній події — дуже багато їжі.

«Студенти її набирають так, що там одна тарілка, друга, а я це хочу, я це, бо воно і так все безкоштовно. Тут багато подій в межах університету, і вони конкурують між собою. Щоб студенти прийшли саме на твою подію, ти маєш замовити їжу. Інакше студенти не прийдуть», — пояснює Оля.

Проте одного разу, пригадує вона, студентів погодували лише наприкінці події, аби до цього моменту вони нікуди не розійшлися.

Дивні звички американців

Після переїзду до США Ольга зіштовхнулася з низкою побутових звичок, які здавалися їй абсолютно нелогічними або навіть безглуздими.

Наприклад, американці додають лід до всіх напоїв незалежно від сезону, температури чи типу напою.

«Навіть якщо ти підеш у заклад і просто попросиш води, тобі принесуть воду з льодом. Спочатку я дивувалася, але потім мені самій сподобалося пити холодні напої в будь-яку пору року. Зараз вода вже не смачна мені без льоду», — зізнається вона.

Здивував і стиль спілкування — насамперед так звані small talk, короткі формальні розмови ні про що.

«Я вже звикла, що люди можуть просто привітатися й запитати: «How are you?» І при цьому зовсім не обов’язково, що їм цікаво, як у тебе справи. Просто так треба. Це частина культури — всі так говорять», — ділиться Ольга.

Окремо дівчину вразило ставлення до імен. В університетах США викладачі зобов’язані на першому занятті вивчити імена всіх студентів. Якщо викладач не запам’ятав ім’я, потім перепрошує по 15 разів.

Також у США дуже поширене поняття preferred name — ім’я, яким ти хочеш, щоб до тебе зверталися. І не обов’язково це має бути повне офіційне ім’я.

«У мене, наприклад, на пошті вказано «Оля», а не «Ольга», і всі до мене звертаються саме так. І коли мене запитують, як краще, я кажу, що мені без різниці. Але є люди, яким це справді важливо», — додає вона.