Аеродромні автомобілі: чому вигляд має значення

Хто літав міжнародними рейсами, знає, наскільки ретельно підходить адміністрація аеропортів до візуального сприйняття свого господарства. Адже аеропорт — це перше, що бачить пасажир з іншої країни після приземлення.

Ще горить індикатор «пристебніть ремені», літак лише з’їжджає з посадкової смуги — а враження про країну вже формується. І якось не надто вражає, коли замість спеціалізованої техніки на льотному полі метушаться старі трактори…

Що ж робити команді аеропорта, коли потрібен тягач, а в наявності тільки сільгосптехніка? Адже є безліч речей, які треба транспортувати: багажні візки, харчові контейнеровози, технічне обладнання для запуску авіадвигунів… Так на цьому фоні зародилася ідея компактного тягача на шасі позашляховика ЛуАЗ.

ЛуАЗ-2403 — неочікуваний герой аеропортів

У 1987 році радянські аеропорти почали отримувати нову одиницю наземної техніки — тягач ЛуАЗ-2403. Звісно, називати компактний позашляховик «тягачем» дещо незвично, але технічні характеристики говорять самі за себе: повний привід, понижена передача, блокування диференціала, колісні редуктори — усе для буксирування!

До серійного ЛуАЗ-969М внесли кілька модифікацій:

— Збільшили передавальне число колісних редукторів, щоб підняти тягове зусилля на гаку до 2,0 одиниць (замість 1,3- 1,6 у штатних) — це дало змогу тягнути до 3 тонн вантажу.

— Водночас машина стала повільнішою — справжній ЛуАЗ-2403 не розганяється до 80 км/год, тож саме це допомагає сьогодні колекціонерам відрізнити оригінал від репліки.

— Встановили потужний причіпний пристрій, жорстко закріплений в рамі.

— Кузов трохи порізали: тент лишився лише над передніми сидіннями.

— Фірмові кольори наземних служб аеропорту: яскравий жовтий з характерними смугами на бампері завершив образ.

Фото: у багатьох аеропортах великої країни ЛуАЗик буксирував візки з багажом та обідами і супроводжував літаки (архівне фото)

Тягач: мініатюрний, але баластний

Здається, брезентовий дах не має прямого впливу на тяглову силу машини… Тож навіщо зменшили кабіну й перетворили ЛуАЗ на фактичний пікап? Секрет у його «професійній» ролі — адже в технічних документах він часто проходить як баластний тягач.

А баластний тягач — це не просто буксир, а транспорт, який має додаткове навантаження над ведучими колесами, часто у вигляді важких металевих чи бетонних плит. Тому кабіну скоротили, створивши відкриту платформу, яка дозволяє укладати баласт саме над задньою віссю.

Навіщо баласт ЛуАЗику? Якби ви бачили, як «Волинь» бореться з буксируванням важкого причепа по засніженій дорозі чи по багнюці — запитання не виникало б. Легкому позашляховику вистачає тяги на колесах, але часто бракує зчеплення з поверхнею.

А додатковий баласт над задніми колесами значно покращує контакт із грунтом, стабілізуючи зчеплення з дорогою і дозволяючи машині ефективно тягнути вантаж. ЛуАЗ-2403 міг буксирувати до трьох стандартних контейнерних візків типу ТК-2А – ті самі паспортні три тони навантаження і виходило.

Кому продавали тягача

У вільний продаж ЛуАЗики-тягачі не надходили. У 1987–1988 роках Луцький автомобільний завод випустив обмежену серію таких аеродромних машин — всього 164 одиниці.

Вони стали невід’ємною частиною інфраструктури багатьох аеропортів на теренах тодішньої великої країни. Яскраві, компактні і напрочуд витривалі — вони працювали на злітних смугах від Львова до Владивостока.

Відомо, що один з таких ЛуАЗів використовувався в аеропорту «Київ» (відомому також як «Жуляни»). Зазначений екземпляр не зберігся, та й взагалі в наш час модель ЛуАЗ-2403 є справжньою музейною рідкістю.