На перший погляд — нічого особливого. Але саме це слово допомагає одночасно встановити кордони, заспокоїти дитину та навчити її чекати. Особливо важливою ця навичка є для батьків, які самі в дитинстві стикалися з емоційними травмами. Про це розповіло видання Psychology Today.

Це слово — «пізніше».

Слово, яке інколи важко сказати

Якщо ви виросли в родині, де «пізніше» означало «ніколи», де ваші прохання ігнорували чи висміювали, то використовувати це слово у спілкуванні зі своєю дитиною може бути болісно. Багато батьків, які пережили емоційну нестачу, мимоволі дають своїм дітям обіцянку: «Я ніколи не змушу тебе відчувати те, що відчував я».

Через це:

• слово «пізніше» сприймається як відмова;

• з’являється почуття провини, наче ви недостатньо гарні батьки;

• виникає страх, що дитина подумає: «Я не потрібна».

Але ось парадокс: уникання цього слова не захищає дитину, а позбавляє її важливої навички, а саме терпіння і вміння жити в реальному світі, де бажане не завжди приходить миттєво.

«Пізніше» як інструмент любові та виховання

Ключ — не в самому слові, а в тоні, щирості та дотриманні обіцянки. Це не має бути як «відсторонення», натомість: «Ти дуже хочеш печиво? Ми скоро вечерятимемо, тому воно буде пізніше, після їжі». І ввечері справді даєте печиво або: «Ти хочеш погратися, а я зараз п’ю каву. Зробимо це пізніше, коли я доп’ю, обіцяю».

Що дає дитині це слово:

• Фрустраційну витривалість — вміння впоратися з дискомфортом.

• Розвиток терпіння — діти, які вміють чекати, краще контролюють емоції та досягають успіху в майбутньому.

• Впевненість у батьках — на відміну від жорсткого «ні» «пізніше» ніби каже: «Я тебе чую, твоє бажання важливе, але зараз не час».

• Межі без агресії — замість виснаження себе та спроб «дати все одразу» батьки зберігають ресурси й тепло.

Коли можна казати «пізніше»

• Щоденні запити: «Можна мультик?» — «Після прибирання і прогулянки, пізніше ввечері».

• Під час емоційних сплесків: «Хочу нову іграшку зараз!» — «Ця іграшка справді класна. Ми зараз не купуємо, але пізніше можемо разом обрати, щоб відкласти до списку бажань».

• Для заохочення самостійності: «Допоможи зав’язати шнурівки!» — «Спробуй сам ще раз, а пізніше я покажу як».

• Коли вам потрібен відпочинок: «Пограйся зі мною!» — «Я дуже люблю з тобою гратися. Зараз трохи перепочину, і пізніше ми обов’язково щось придумаємо».

Але пам’ятайте, що слово «пізніше» має стати реальністю, інакше це просто фраза, яка розчаровує та руйнує довіру.

Коли не варто казати «пізніше»

Є моменти, коли слово «пізніше» може звучати байдужо чи навіть шкідливо:

• Дитина плаче чи боїться: «Мені страшно». Казати: «Поговоримо пізніше» в такому разі — це емоційне віддалення. Натомість скажіть: «Я чую, що ти наляканий, я поруч» або «Мені дуже важливо знати, як ти почуваєшся».

У ситуаціях емоційного болю дитині потрібне «тут і зараз», а не «пізніше».

«Пізніше» — це не відмова

Це слово навчає дітей, що почуття не зникають, якщо їх не задовольнити миттєво, що життя — це не лише миттєве бажання, а й планування, послідовність та довіра.

Для батьків, особливо тих, які мали складне дитинство, використання цього слова — це маленький акт зцілення. Це можливість збудувати те, чого їм самим не вистачало: теплі, передбачувані межі, де є любов, а не контроль.

Слово «пізніше» — це м’яка сила. Воно не ранить, а підтримує. Воно формує терпіння, вміння чекати та будувати довіру, і, що найважливіше — це маленький, але потужний крок до того, щоб бути тими батьками, яких ми колись самі потребували.