Лабубу — це не просто тренд, а дзеркало внутрішнього світу дитини. У своїй статті видання Psychology Today розповіло, чому діти так сильно хочуть цю «страшненьку» іграшку, що за цим стоїть та як батькам на це правильно реагувати.

Якщо ви помітили цю істоту на полиці у своєї дитини, кумедну та водночас моторошну фігурку з гігантськими очима, нерівною усмішкою і диким виглядом — це Лабубу, нині шалено популярні серед підлітків і навіть дорослих. Батьки дивуються: «Це ж некрасиво! Навіщо їм це?». Але психологи кажуть, що це цілком нормально, ба більше — корисно.

«Воно страшне і водночас миле»: дитина навчається приймати суперечності

Підлітковий вік — період внутрішніх конфліктів між дитинством і дорослістю, бажанням бути, «як усі», і водночас виділятися, між ніжністю і протестом. Саме тому дивні, гротескні іграшки, як-от Лабубу, так приваблюють дітей, вони ніби втілюють усе це внутрішнє протиріччя.

Це можна назвати символічним опануванням тривоги. Коли дитина володіє тим, що її трохи лякає чи викликає неприйняття, вона наче приборкує власні емоції. Іграшка стає безпечною репрезентацією незрозумілого світу. Як кажуть фахівці: «Якщо дитина може дати ім’я страху — вона вже не під його владою».

Приховане пакування і дофаміновий сплеск: чому дитина не може зупинитися

Лабубу продаються у форматі прихованого пакування. Дитина не знає, яку саме фігурку отримає. І ось тут починається справжня психологічна гра.

Це інтермітентне підкріплення, така ж система, як у слот-машинах: ви не знаєте, чи пощастить цього разу. Очікування активує дофамін — «гормон винагороди» — і змушує хотіти ще.

У підлітків, чия префронтальна кора (відповідальна за контроль імпульсів) ще формується, така система викликає сильну емоційну реакцію. Але це необов’язково щось погане, якщо про це правильно говорити. Розмова про механізми маркетингу допомагає дітям не піддаватися сліпому захопленню, а вчитися критично мислити. Можна запитати: «Що ти відчуваєш, коли відкриваєш коробку? Що тобі найбільше подобається у цьому процесі?».

«Так у всіх є!» — не поверхневе бажання, а потреба в належності

Ми часто знецінюємо бажання підлітків мати модну річ, мовляв, «наслідування» чи «дурне захоплення». Але насправді прагнення до соціального прийняття — ключовий етап розвитку. Іграшка Лабубу стає маркером приналежності до певної групи. В цьому віці дитина активно шукає «своїх», і мова трендових речей — одна з форм такого пошуку.

Це не поверхневість, а емоційний інтелект: здатність розпізнавати та підтримувати соціальні зв’язки. Так, вигляд іграшки може здаватися дивним, але її функція у житті дитини глибоко психологічна.

Чи варто купувати

Підтримувати інтерес не означає автоматично купувати все, що хоче дитина. Навпаки, дати їй можливість самостійно заробити чи заощадити на бажане — важлива частина формування самостійності.

Фраза «ти зможеш це отримати, коли зробиш …» — не кара, а підкріплення цінності речі. Не бійтеся говорити «ні» з любов’ю. А ще краще говорити «так», але з умовою. Цей підхід не лише зберігає бюджет, а й формує внутрішню мотивацію. Іграшка, яку дитина здобула сама, матиме для неї набагато більшу цінність.

Що робити батькам

• Замість засудження — зацікавленість. Спробуйте запитати: «Що саме тобі подобається у цій фігурці?» чи «А яка з них твоя улюблена?». Діти часто не можуть це пояснити, але вже сама розмова зміцнює ваш зв’язок.

• Поясніть, як працює маркетинг. Розкажіть, що таке пакування розроблено, щоб викликати сильні емоції. Не як критика, а як «секрет всередині гри».

• Не знецінюйте потребу в належності. Не кажіть: «Навіщо ти намагаєшся бути, як усі?». Краще: «Я розумію, що важливо бути частиною групи. І це нормально».

• Дайте вибір, а не ультиматуми, наприклад, «Ми можемо купити одну фігурку, якщо ти сам відкладеш частину грошей». Це про відповідальність, а не про покарання.

Чи варто хвилюватися

У більшості випадків — ні. Інтерес до дивних іграшок — нормальний етап розвитку особистості. Лабубу — це спосіб візуально та емоційно опанувати «дивне, тривожне, нове». Якщо ж ви помічаєте, що дитина замкнута, надмірно захоплена темними темами чи втрачає інтерес до всього, крім колекції, тоді варто звернутися до дитячого психолога.

Ваша дитина хоче Лабубу не тому, що вона дивна, а тому, що сам світ — дивний, і ця іграшка допомагає сказати: «Я можу впоратися з незрозумілим. Я можу контролювати те, що лякає. Я можу бути собою, навіть у хаосі». І це не лише про колекцію, це про формування характеру, самостійності та внутрішньої опори.

Наступного разу, коли почуєте: «Мам, купи мені Лабубу!», не поспішайте з реакцією. Краще запитайте: «Що ти в ній бачиш?». Можливо, ви побачите в очах дитини не просто бажання «бути як усі», а прагнення зрозуміти себе.