У новаторському дослідженні, опублікованому в BMC Psychiatry, вчені продемонстрували, що поєднання психопатологічних даних із запальними маркерами значно покращує прогнозування ризику суїцидальних думок у пацієнтів з хронічною шизофренією.

Комплексний підхід до розуміння ризику

Дослідження охопило 302 пацієнти, обстежених у 2018 році. Учасники проходили анкетування, клінічну оцінку за шкалами PANSS (психотичні симптоми) та CDSS (депресивна симптоматика), а також аналіз крові на запальні цитокіни: IL-1бета, IL-6, IL-17A та TNF-альфа. Застосування логарифмічних перетворень і багатофакторної логістичної регресії дозволило виокремити незалежні предиктори суїцидальних думок.

Результати показали, що 36,4% пацієнтів із хронічною шизофренією повідомили про суїцидальні думки протягом життя, а 8% – упродовж останнього тижня. Це підкреслює стійкий та небезпечний характер суїцидальних тенденцій у цій групі.

Біологічні та психологічні чинники

Аналіз виявив, що жіноча стать, вищий рівень депресивної симптоматики (CDSS) та підвищені рівні IL-1бета є незалежними факторами, пов’язаними із суїцидальними думками протягом життя. Натомість у короткостроковій перспективі (останні сім днів) ключову роль відігравали дозування антипсихотиків, тяжкість психотичних і депресивних симптомів та рівень IL-6.

Ці дані підтверджують гіпотезу, що запальні процеси безпосередньо корелюють із ризиком суїциду. Як зазначають автори, «залучення IL-6 та IL-1бета свідчить про тісний зв’язок між нейрозапаленням та суїцидальними тенденціями у пацієнтів із шизофренією».

Практичні наслідки для клініки

Аналіз ROC-кривих показав високу прогностичну точність комбінованих моделей, які поєднують психологічні та біологічні дані. Це свідчить, що стандартні контрольні списки симптомів є недостатніми, і майбутні системи оцінки ризику мають включати імунні біомаркери.

Клінічні висновки включають:

• необхідність рутинного моніторингу депресивних і психотичних симптомів разом із показниками запалення;
• потенційне застосування протизапальних втручань як додаткової терапії;
• потребу у гендерно-специфічних стратегіях профілактики, оскільки жінки виявили вищий ризик суїцидальної поведінки.

Значення для майбутніх досліджень

Отримані результати вказують, що нейрозапалення може змінювати нейромедіаторні системи, мозкові мережі та реакції на стрес, посилюючи суїцидальний ризик. Це відкриває питання про причинність: чи є запальні зміни первинним фактором, чи лише відображенням інших патологічних процесів.

Подальші лонгітюдні дослідження, які відстежуватимуть динаміку цитокінових профілів та симптоматику, допоможуть розкрити механізми і розробити цільові втручання.

Висновок

Це дослідження демонструє, що інтеграція психіатрії, імунології та епідеміології створює нову основу для персоналізованої психіатричної допомоги. Визнання ролі запалення як ключового чинника у формуванні суїцидальних думок може радикально змінити підходи до діагностики і лікування шизофренії, пропонуючи нові шляхи профілактики та терапії для найбільш вразливих пацієнтів.