Боді-горори — це історії, що досліджують найпотаємніші куточки нашої психіки, використовуючи людське тіло як полотно для жахливих і водночас захопливих трансформацій. Цей жанр крізь провокацію з боку тіла, яке починає жити своїм власним, некерованим свідомістю життям, змушує нас замислитися над кордонами і обмеженнями власної особистості.

Від шокувального перетворення на «кращу версію себе» до буквального злиття в одне ціле з коханою людиною — ми зібрали для вас добірку з п’яти найяскравіших і найпровокативніших боді-горорів останніх років, які вже стали культовими серед поціновувачів.

«Субстанція» (2024)

Сатиричний боді-горор «Субстанція» від режисерки Коралі Фаржа розповідає про Елізабет Спаркл (Демі Мур), колишню знаменитість, яка навіть має власну зірку на Алеї слави Голлівуду, а зараз є ведучою телевізійного фітнес-шоу. Але Ліз у день її 50-річчя продюсер Гарві (Денніс Квейд) звільняє, пояснюючи, шо вона вже застара. І тут Спаркл пропонують спробувати «субстанцію» — загадковий препарат для реплікації клітин, здатний створити молоду копію людини. І в такий спосіб на світ з’являється Сʼю (Маргарет Кволлі) — та сама «краща» версія Елізабет. За сюжетом молодша і старша версії героїні ділять одне життя, чергуючись щотижня. Але вже невдовзі двом версіям Елізабет стає тісно в одному житті і це роздвоєння перетворюється на справжню криваву війну…

«Субстанція» — без перебільшення фільм-сенсація. Він отримав нагороду Каннського кінофестивалю за найкращий сценарій і одразу п’ять номінацій на «Оскар». «Субстанція» у шокувальний і захопливий спосіб нагадала, що жанр боді-горору — це не просто «лякалка», а інструмент цікаво говорити в кіно про важливі речі: наприклад, про ейджизм — і, як наслідок, відчайдушну гонитву за молодістю і фізичною красою.

«Титан» (2021)

До «Субстанції» Коралі Фаржа був «Титан» Жюлі Дюкорно: стрічка, що отримала такий саме захват від критиків — і «Золоту пальмову гілку» Канн на додачу — але все ж лишилася у пулі фестивального кіно, не знайшовши шлях до широкого глядача. Тож саме час це виправити, адже «Титан» однозначно вартий уваги поціновувачів боді-горорів.

Фільм знайомить нас із молодою жінкою на ім’я Алексія (Агат Руссель). В дитинстві вона потрапила в автокатастрофу, і через це пережила імплантацію титанової пластини в голову. Ця подія назавжди змінює Алексію, зароджуючи в ній агресивність і небезпечну еротичну одержимість автомобілями. Ставши дорослою, Алексія працює моделлю на автошоу, але її пристрасть до металу виходить за межі дозволеного. Серія вбивств і дивний сексуальний контакт з машиною запускають низку дедалі більш абсурдних і шокувальних подій. «Титан» — це сміливе дослідження людської ідентичності, тіла та природи пристрасті, що змушує глядача балансувати між відразою та захопленням.

«Шкіра, в якій я живу» (2011)

Фільм легендарного іспанського режисера Педро Альмодовара — це не стільки горор, скільки психологічний трилер, який використовує елементи боді-горору для дослідження тем одержимості, помсти та гендерної ідентичності.

Сюжет розгортається навколо талановитого пластичного хірурга Роберта Ледгарда (Антоніо Бандерас), який після трагічної загибелі дружини й доньки розробляє штучну шкіру, що може витримувати будь-які пошкодження. Вона потрібна йому для експериментів, які він проводить на загадковій жінці на ім’я Вєра (Єлена Аная), що живе у його маєтку. Хірург утримує її як полонянку, а глядач до самого кінця фільму не розуміє, хто ця жінка насправді і що пов’язує її з Ледгардом. Фільм майстерно тримає в напруженні, поступово розкриваючи жахливі секрети минулого, які змушують інакше подивитися на поняття тіла, особистості та показують небезпеки «гри в бога».

«Безмежний басейн» (2023)

Цей фільм, що поєднує наукову фантастику, горор та соціальну сатиру, — справжнє «чорне дзеркало» сучасних страхів та моральних дилем, знятий режисером-візіонером Брендоном Кроненберґом, сином легенди боді-горору Девіда Кроненберґа («Муха», «Автокатастрофа»).

За сюжетом письменник-невдаха Джеймс Фостер (Александер Скашґорд) разом зі своєю дружиною відпочиває на елітному курорті, де випадково знайомиться з привабливою парою. Піддавшись спокусі, Джеймс залишає територію готелю, що призводить до трагічної аварії. Незабаром він дізнається про шокувальний закон цієї країни: будь-який злочин у ній карається смертю. Але в той же час можна створити свого ідеального клона-двійника, який і понесе покарання. Цей «безмежний басейн» можливостей перетворює відпустку Джеймса на психоделічний кошмар, змушуючи його щоразу заново відкривати й переосмислювати для себе межі моралі, насильства та людської ідентичності.

«Одне ціле» (2025)

Одразу декілька стрічок з нашої добірки представлені однією студією — NEON, яка спеціалізується саме на «нетиповому» і подекуди шокувальному кіно із великим глядацьким і нагородним потенціалом. Зокрема, і «Титан», і «Безмежний басейн» — фільми цієї студії. Так само, як і стрічка режисера-дебютанта Майкла Шенкса «Одне ціле», яку студія одразу ж взяла на світову дистрибуцію після її тріумфальної прем’єри на престижному фестивалі незалежного кіно Sundance.

«Одне ціле» — це історія про закохану пару, шкільну вчительку Міллі та інді-рок музиканта Тіма. Коли Міллі отримує нову роботу, пара переїжджає за місто, сподіваючись розпочати там новий етап стосунків. І певною мірою ці сподівання справджуються, хоча й у викривлений спосіб. Раптово із Тімом і Міллі починають відбуватися містичні моторошні трансформації, через які їхні тіла в буквальному сенсі намагаються злитися в одне.

Головні ролі у стрічці виконали Дейв Франко та Елісон Брі, які є подружньою парою в реальному житті. Їхній особистий досвід спільного життя надає стрічці непідробної правдивості. І перші глядачі та критики це високо оцінили: наразі за результатами перших відгуків «Одне ціле» має рейтинг 90% «свіжості» на Rotten Tomatoes. А в кінотеатрах України цей захопливий боді-горор про кохання і співзалежні стосунки стартує вже 21 серпня.