Томати – культура вибаглива. Щороку багато городників пробують нові сорти, орієнтуючись на рекомендації знайомих або яскраву рекламу виробників. Але не завжди результат відповідає очікуванням. Деякі сорти виглядають ефектно, проте на смак виявляються прісними або кислими.

Один із таких сортів – “Званий вечір”. На вигляд він чудовий: акуратні, рівні, оранжеві плоди, що виглядають дуже апетитно. Але смак – справжнє розчарування. В ньому багато води, а солодкість і аромат майже відсутні. Хоча врожайність непогана, м’якоть водяниста й пухка, тож для салатів і заготовок він не підходить.

Сорт “Бананові ноги” також часто викликає суперечливі відгуки. Його жовті видовжені плоди гарно виглядають у банках і на кущах, але смак – простий, водянистий, без насиченості. Такий сорт можна вирощувати лише для краси, а не для справжнього томатного задоволення.

Ще один популярний сорт – “Чаокао”. Його активно рекламують, підкреслюючи темне антоціанове забарвлення плодів. Але за красивою оболонкою ховається кислий, грубуватий смак. Такі помідори не підходять для салатів, бо мають тверду шкірку й невиразну м’якоть.

Не виправдав очікувань і сорт “Римські канікули”. Назва обіцяє середземноморський аромат, але на практиці смак виявляється різкуватим і порожнім. Помідори кислі, жорсткі, з мінімумом соку. Вони гарні зовні, але абсолютно не підходять ні для салатів, ні для соусів.

Схожу долю має і сорт “Чарівна арфа”. М’якоть у нього густа, майже гумова, смак кислуватий і порожній. Єдиний плюс – щільна шкірка, завдяки якій плоди зберігаються довго. Але через відсутність солодкості та аромату такі томати не приносять задоволення навіть свіжими.

Зелені сорти томатів часто вважають екзотикою. Та ось “Зелений з Нерпіо” багатьом не сподобався. Основна проблема – незрозуміло, коли плід достигає. Він зелений і в стиглому, і в недозрілому стані. Через це легко зірвати твердий і кислий помідор. Навіть при дозріванні смак залишається водянистим і невизначеним.

Ще один сорт, який виявився надто примхливим, – “Алтайський м’ясистий”. Його плоди залежать від погоди: у прохолодне літо дрібні, часто тріскаються, а в теплиці кущі “жирують”, даючи багато зелені й мало зав’язей. Хоча томати й солодкуваті, смак сильно змінюється залежно від сонячних днів.

Як бачимо, навіть найрозрекламованіші сорти можуть не виправдати сподівань. Величезну роль відіграє клімат, склад ґрунту, догляд і спосіб вирощування. Те, що в одного городника дає чудовий урожай, в іншого може зовсім не прижитися.

Тому найкраще садити по кілька кущів різних сортів і спостерігати, які з них справді підходять для вашої місцевості. Так ви зможете підібрати оптимальні варіанти і насолоджуватися томатами з насиченим ароматом і справжнім літнім смаком.