У населених пунктах Луганщини тижнями залишаються сухими водопровідні крани, а в багатоповерхівках люди користуються лише тим, що вдається злити з системи опалення.

Цей запас іде на приготування їжі, прибирання та виконання елементарних побутових потреб.

Через вогкість і холод у квартирах руйнується оздоблення і поширюється цвіль, що перетворює звичайне життя на постійне виживання.

Штрафи замість ремонтних робіт

На тлі повного руйнування комунальної інфраструктури окупаційні структури запровадили штрафи за, як вони стверджують, «злив води з батарей».

За даними Центру національного спротиву, мешканці вдаються до такого способу не за власною ініціативою, а через критично низький тиск у мережах, коли опалення не прогріває домівки та повітря неможливо стравити без втручання. Замість відновлення мереж окупанти воліють застосовувати санкції.

Спроба приховати масштаб аварій

Комунальна система фактично зруйнована: водопроводи перебувають на межі відмови, тепломережі — в аварійному стані, автономне опалення заборонено, а централізоване працює лише частково.

У низці районів місцевим «адміністраціям» дали негласну вказівку зменшити офіційну кількість аварій.

У результаті ремонтні бригади виїжджають тільки після окремого узгодження, а випадки проривів або крижаних батарей часто не фіксуються.

Штрафи за «самовільну зливу теплоносія» дають змогу формально перекласти відповідальність на мешканців і приховати реальний стан справ.

Життя в умовах гуманітарної кризи

Місцеві жителі повідомляють про щоденні труднощі: одні використовують воду з батарей для миття посуду, інші живуть в одній кімнаті біля обігрівача або відправляють дітей до родичів.

Будь-яка спроба полегшити побут сприймається як «порушення», що тільки погіршує становище людей, які опинилися без води, тепла і підтримки.

Сухі крани й холодні батареї стають нормою, а Луганщина стрімко занурюється в гуманітарну кризу.