Згідно з даними проекту « Відстеження підтримки України», після рекордно активної першої половини 2025 року обсяги нових зобов»язань швидко впали літом та продовжили зменшуватися восени.

За період 2022-2024 років донорі в середньому виділяли близько 41,6 млрд євро щорічно. Натомість у 2025-го сума склала лише 32,5 млрд.

Щоб вийти на рівні попередніх років, Європі та іншим партнерам довелося б виділяти ще 9,1 млрд євро до кінця року, що вдвічі перевищує темпи останніх місяців.

«Європа не змогла зберегти імпульс початку року та не компенсує втрату американської допомоги», — пояснює керівник проекту професор Крістоф Требеш.

За його словами, якщо тенденція збережеться, 2025-й стане роком із найнижчим рівнем нових асигнувань від початку повномасштабної війни.

Розриви між донорами посилюються

Незважаючи на загальне падіння, окремі країни наростили підтримку. Німеччина майже втричі збільшила щомісячні військові асигнування, а Франція та Великобританія — більш ніж удвічі.

Втім, у перерахунку на ВВП вони все одно залишаються нижчими за Данію, Фінляндію, Норвегію та Швецію, які стабільно входять до групи найщедріших донорів.

При цьому Італія та Іспанія стали слабкими ланками:

• Італія зменшила і так низькі рівні допомоги на 15%,

• Іспанія у 2025 році не надала жодної нової військової підтримки.

«Зниження активності Іспанії та Італії є серйозним кроком назад, який робить європейську допомогу менш збалансованою», — зазначає керівник проекту Таро Нішікава.

Система «Відстеження підтримки України»

Проект фіксує військову, фінансову та гуманітарну допомогу від 41 держави з 24 січня 2022 року. До неї входять країни ЄС, Великої сімки, Південна Корея, Австралія, Туреччина та інші ключові партнери.

База враховує офіційні урядові обіцянки, дані Єврокомісії та ЄІБ, а також оцінює вартість допомоги у натуральній формі за ринковими цінами.

Приватні пожертви чи внески міжнародних організацій не включені, як і підтримка державам, що приймають українських біженців.

Проект регулярно оновлюється та уточнюється, адже саме він дає одне з найбільш точних уявлень про динаміку реальної зовнішньої підтримки України — і водночас показує, наскільки критичним залишається збереження стабільних темпів допомоги.