Глава МЗС Туреччини представив основні принципи і завдання турецької дипломатії на 2026 рік

В умовах глобальної нестабільності, трансформації старих альянсів та утворення нових, коли більш відчутним стає ослаблення міжнародного права, зовнішня політика не може й далі будуватися на раніше створених шаблонах. Діяльність в умовах постійної невизначеності – так в Туреччині характеризують умови для сучасної дипломатії.

Анкара пропонує власну модель реагування на глобальні безпекові виклики, що базується, зокрема, на стратегічній автономії. Вона поєднує діалог, проактивну дипломатію та готовність до силового стримування. Цей підхід був основою курсу Анкари у 2025 році та матиме тяглість у 2026-му, коли країна має намір рухатися від регіонального до більш глобального лідерства.

ДІАЛОГ, ПРОАКТИВНІСТЬ ТА СТРИМУВАННЯ – ОСНОВА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ТУРЕЧЧИНИ

15 січня у Стамбулі відбулася велика пресконференція міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана.

Турецький міністр підбив підсумки минулого року та окреслив плани на 2026 рік. За його словами, зовнішня політика Туреччини має враховувати нестабільність міжнародної системи, трансформацію старих альянсів та утворення нових, ослаблення міжнародного права, коли вже жодна країна не може проводити свою зовнішню політику за заздалегідь визначеними шаблонами. «Невизначеність стала постійною. Сьогоднішня міжнародна обстановка перетворюється на структуру, де правила руйнуються, баланс сил змінюється, і лише далекоглядні лідери можуть задавати напрямок. Ми повинні правильно створювати альянси, точно визначати інтереси та вміло використовувати інструменти… Світ увійшов у період, коли безпека потребує не шаблонів, а стратегічного бачення і здатності діяти», – окреслив геополітичну ситуацію Хакан Фідан. У 2026 році, за його прогнозом, зовнішня політика Туреччини буде поєднувати активну дипломатію, регіональну проактивність і готовність до силового стримування.

Хакан Фідан

Як заявив міністр, головним підходом турецької стратегії зовнішньої політики та безпеки залишатиметься запобігання війнам та їх припинення через діалог, навіть у тих регіонах, де ескалація досягає свого піку та готова ось-ось вибухнути.

ТУРЕЧЧИНА ПРОТИ БУДЬ-ЯКОЇ ЕСКАЛАЦІЇ В РЕГІОНІ

Цими днями вся увага турецьких ЗМІ та експертів прикута до Ірану. Журналісти очікували почути відповідь міністра з цього питання. Ось вона: Туреччина виступає проти будь-якого зовнішнього військового втручання та переконана в тому, що внутрішні проблеми Ірану, якими б складними вони не були, повинні вирішуватися самою державою. У країні, де традиційно високий рівень критичного сприйняття американської політики загалом та дій Вашингтона в окремих випадках, і на офіційному рівні, й серед експертів вважають, що зовнішнє втручання в Іран, який має населення 90 млн осіб, може призвести до дестабілізації та хаосу в регіоні.

Така позиція Туреччини має логічне пояснення: передусім це намагання уникнути дестабілізації власної безпеки. Туреччина має з Іраном 535 км спільного кордону і жодним чином не хоче дестабілізації та міграційної кризи на кшталт сирійської. У разі падіння режиму країні доведеться адаптувати свою політику безпеки до нових реалій, зокрема бути готовою реагувати на нові виклики, пов’язані з міграцією та прикордонною нестабільністю. Експерти не виключають, що падіння режиму відкриє для Анкари перспективи для ширшого регіонального лідерства. Але це неофіційні прогнози.

«Ми проти військового втручання в Іран; Іран повинен вирішити свої власні внутрішні проблеми… Вони (іранці, – ред.) також повинні вирішити свої проблеми щодо глобальної ядерної проблеми дипломатичним шляхом, не втрачаючи жодної можливості, щоб усунути структурні проблеми, що спричиняють економічні труднощі”, – сказав Хакан Фідан журналістам.

Водночас Туреччина демонструє готовність до більш жорстких дій, що, зокрема, видно на сирійському напрямі. За безпосереднього сприяння Анкари рік тому був повалений режим Башара Асада. Це засвідчило, що Туреччина здатна створювати безпекову реальність, а не грати за чужими правилами. Туреччина активно підтримує нинішнє керівництво Сирії, зокрема у питанні ліквідації загроз, пов’язаних з курдськими організаціями, які Туреччина вважає терористичними.

РОЛЬ ПОСЕРЕДНИКА ТА РЕГІОНАЛЬНОГО СТАБІЛІЗАТОРА

Окремий підхід турецької дипломатії та безпекової політики, який уже активно застосовується, – це виконання ролі регіонального стабілізатора і посередника у вирішенні конфліктів. На пресконференції міністра ця тема теж порушувалася. Туреччина позиціонує себе як країну, до якої звертаються у кризові моменти: від України до країн Африки та Близького Сходу. Українська делегація минулого року мала можливість побачити в дії дипломатичну майстерність Туреччини у Стамбулі, де за безпосередньої участі президента Ердогана робилися спроби припинити війну. Ці щирі наміри наших сусідів допомогти встановити «справедливий та тривалий мир», на жаль, не мали успіху через позицію РФ, яка має на меті затягування процесу, а не припинення війни.

Фото: AA

Туреччина готова знову надати цей майданчик та бере участь у Коаліції охочих і прагне відігравати практичну роль у післявоєнній архітектурі безпеки. Зокрема, у питаннях безпеки Чорного моря як складової ширшої безпекової архітектури. “Мир, якого буде досягнуто, не буде миром лише між Росією та Україною. По суті, це також буде мир між Європою та Росією”, – сказав на пресконференції Хакан Фідан. При цьому глава МЗС Туреччини критично оцінив зміну ролі США щодо російсько-української війни з провідної до нейтральної. Така зміна позиції США характерна й щодо питань європейської безпеки, яку Туреччина вважає одним із головних пунктів порядку денного на тривалу перспективу. А успіх у припиненні російсько-української війни міністр бачить у зосередженні зусиль «на подоланні розриву між ідеальним та реалістичним рішенням».

Туреччина, як прогнозують експерти, й надалі буде прагнути зберігати сильні позиції в НАТО, розвивати діалог з ЄС, співпрацювати з Китаєм та країнами Глобального Півдня. Такий підхід дозволить країні посилювати свою стратегічну автономію в умовах протистояння та конкуренції великих держав. Туреччині нині вкрай важлива стабільність навколо власних кордонів і в сусідніх регіонах.

Фото: unsplash

СТРАТЕГІЧНА АВТОНОМІЯ, БАГАТОВЕКТОРНІСТЬ ТА ВМІННЯ БУДУВАТИ АЛЬЯНСИ

На початку нового року в одному з найбільших експертних центрів країни – проурядовому Фонді політичних, економічних та соціальних досліджень (SETA) – відбулося кілька заходів, присвячених підсумкам минулого року та перспективам нового року у зовнішній політиці та безпеці. Турецькі експерти вважають, що у 2025 році Туреччина закріпила свою модель багатовекторної та балансуючої зовнішньої політики. Анкара діяла одночасно у багатьох регіонах як регіональний стабілізатор (Балкани, Сирія), гуманітарний і дипломатичний актор (Палестина), незамінний безпековий партнер Заходу (Європейський Союз), активний посередник (Україна–Росія, Ефіопія–Сомалі, Афганістан–Пакистан, Газа). Експерти сходяться на тому, що минулий рік був трансформаційним у питаннях зовнішньої політики та безпеки Туреччини, коли країна відійшла від реактивного підходу до структурно-формуючого, тобто не лише реагує на кризи, а самостійно впливає на регіональні порядки.

У 2026 році, як прогнозують експерти SETA, ця позиція посилиться, і Туреччина буде позиціонувати себе як країна, без якої неможлива європейська безпека, стабільність у Сирії, врегулювання палестинського питання. А ключовим викликом для країни експерти називають конвертацію вже здобутої геополітичної ваги у стійкі політичні та економічні дивіденди.

Як зазначає експерт SETA, професор Мурат Єшільташ у матеріалі «Туреччина на порозі: Випробування зовнішньої політики у 2026 році», поточний рік стане випробуванням, своєрідним стрес-тестом здатності Туреччини балансувати між стратегічною автономією, альянсами та зростаючими регіональними ризиками, серед яких, зокрема, і продовження війни в Україні. Експерт пропонує інтерпретувати зовнішню політику Туреччини у періоді з 2025 до 2026 року навколо трьох основних тем: безпека та безпосереднє сусідство; альянси, балансування та багатосторонність; геоекономіка, зв’язок та потенціал. Одним із ризиків він називає те, що боротьба за позиції на політико-дипломатичній арені все більше зміщується в мілітаризовану сферу. І якщо Анкара зможе синхронізувати свої безпекові, союзницькі та геоекономічні інструменти, то цей рік може закріпити Туреччину в ролі регіонального актора, який визначає правила, – переконаний експерт. В Анкарі, вочевидь, добре готуються до успішного подолання цих викликів, причому вже не одне десятиріччя.

Фото: АА

АРМІЯ ТА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ У ПОМІЧ

Збройні сили Туреччини є другими за чисельністю в НАТО після США, у деяких сферах, як от БПЛА-технології, вона є найбільш модерново оснащеною.

В Анкарі наголошують, що ОПК має вирішальне значення для незалежності держави, є одним із провідних секторів економіки з високою доданою вартістю, що також сприяє економічному зростанню та підвищенню добробуту населення. Останні два десятиліття Туреччина активно розвиває свою військово-промислову галузь, а передові досягнення передусім ідуть на озброєння власних збройних сил.

За підсумками минулого року рівень внутрішнього виробництва в оборонній промисловості Туреччини досяг 82%. Про це повідомлялося під час розгляду бюджету країни на наступний рік. Лише 23 роки тому, у 2002 році в оборонно-промисловому секторі країни діяло 56 компаній та реалізовувалися 62 проєкти, турецька оборонка на той час на 80% залежала від імпорту. Сьогодні в ОПК працює понад 3,5 тисячі компаній і реалізується понад 1,4 тисячі проєктів, а в оборонній промисловості працює майже 100 тисяч людей. Туреччина вже увійшла у топ-3 країн-лідерів серед виробників дронів та ударних БПЛА, у топ-10 країн, здатних будувати бойові кораблі, та серед лідерів у виробництві засобів РЕБ.

Експорт оборонної та авіаційної продукції, який у 2002 році становив 248 млн доларів США, у 2024 році досяг 7,2 млрд доларів. Експорт оборонної продукції здійснюється у понад 180 країн світу, займаючи 11-е місце у світі. Цього року до списку 100 провідних оборонно-промислових компаній світу увійшли 5 турецьких компаній – ASELSAN, Turkish Aerospace Industries (TUSAŞ), Baykar, Roketsan, Makine ve Kimya Endüstrisi. Нині турецькі компанії активно виходять на ринок країн НАТО. Добре відома своїми безпілотниками в Україні компанія Baykar, яка в Туреччині є одним із найбільших платників податків, розширила свої активи в Європі, придбавши відому італійську авіаційну компанію Piaggio Aerospace та домовившись про створення спільного підприємства з іншою відомою італійською компанією – Leonardo.

Минулого року Туреччина започаткувала співпрацю з країнами НАТО у сфері кораблебудування: продала військовий корабель Румунії та уклала угоду про будівництво двох кораблів для ВМС Португалії.

Туреччина виробить для ВПС Іспанії 30 легких навчальних літаків HURJET, успішно випробовує безпілотний винищувач Kızılelma та запускає в космос супутники власної розробки. Країна створила та ввела в дію багаторівневу систему ППО «Сталевий купол», випробовує власну балістичну ракету та різні сучасні боєприпаси.

Такий арсенал, безперечно, є дієвим підсилювачем зовнішньої політики і вагомим внеском у забезпечення безпеки.

РОЗВІДКА ГЛОБАЛЬНОГО МАСШТАБУ

На початку січня турецькій розвідці – Національній розвідувальній організації (MİT) Туреччини – виповнилося 99 років. З цієї нагоди її голова і колишній речник президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана Ібрагім Калин написав статтю для державного інформагентства «Анадолу», де окреслив напрям переходу від регіонального до глобального масштабу діяльності.

Ібрагім Калин пише, що криза міжнародної системи, де більше не діють старі правила безпеки, вимагає відповідного реагування і вибудовування власних стратегій захисту. У цьому контексті Туреччина робить ставку на власне бачення, історичний досвід і здатність діяти незалежно, де розвідка є ключовим інструментом державної сили – не лише для захисту, а й для запобігання кризам. Тому, як зазначає начальник турецької розвідки, MİT більше не обмежується національним або регіональним простором. Національна розвідка діє за межами кордонів Туреччини, у зонах конфліктів і напруженості, створює канали комунікації між сторонами конфліктів, займається дуже широким колом питань – від тероризму й шпигунства до кіберзагроз, гібридних атак і соціальної стабільності. Окремий напрям діяльності МİТ, про який пише Калин, – це розвідувальна дипломатія, яка «тихо, спокійно та з глибоким характером робить внесок у регіональний та глобальний мир».

Ібрагім Калин. Фото: AA

«Наша країна, з її багатовимірною та збалансованою стратегією зовнішньої політики та розвідувальними можливостями, що постійно удосконалюються, вступає в цю нову еру не лише як регіональний актор, але й як глобальний зацікавлений гравець, здатний втручатися в кризи у віддалених географічних регіонах, виробляти рішення та спиратися на справедливість та солідарність», – пише Ібрагім Калин про перспективи діяльності МİТ.

Це формулювання звучить досить символічно, особливо якщо враховувати, що до пана Калина MİT протягом 13 років очолював нинішній міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан. Цілком ймовірно, що користь від цієї синергії змісту, принципів та задач уже відчули (і відчують у майбутньому) не лише в Туреччині, а й у регіоні та ширшому масштабі.

Ольга Будник, Анкара

Перше фото: AA