Марк Карні працюватиме в умовах нехарактерного для країни уряду меншості

Як і для більшості світу, минулий рік виявився для Канади насиченим несподіванками, значна частина яких була спричинена діями США. З огляду на географічну близькість до Сполучених Штатів і тісну економічну інтеграцію з південним сусідом Канада залишається дуже вразливою до тиску США. Але попри це прем’єр-міністр Марк Карні намагається вибудувати самостійну політичну лінію, яка походить з необхідності забезпечити суверенітет Канади та передбачає здійснення твердого міжнародного курсу, де Україна традиційно посідає важливе місце.

Саме на тлі цієї напруженості, що час від часу межує з відкритою ворожістю між колись найближчими союзниками, в Оттаві після різдвяної перерви розпочала роботу нова сесія федерального парламенту. Оскільки Канада є одним із ключових союзників України, Укрінформ проаналізував, чого Києву варто очікувати від нового політичного сезону.

МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА: ПІДТРИМКА БЕЗ КАРДИНАЛЬНИХ ЗМІН

Новий рік для українців у Канаді розпочався з позитивних новин: федеральний уряд продовжив дію програми возз’єднання українських родин, що відкриває шлях до отримання дозволу на постійне проживання близьким родичам українців-громадян Канади. Це справді важливий крок для багатьох сімей, які були розлучені після 24 лютого 2022 року.

Проте на ширшому міграційному фронті позитивних зрушень не спостерігається. Після десятиліть ліберальної міграційної політики минулого року Канада суттєво скоротила імміграційні квоти. Як наслідок, уперше за багато років у країні очікується хоч і незначне, але скорочення чисельності населення. Попри кілька петицій у парламенті та активну роботу Конгресу українців Канади, уряд не анонсував створення окремої програми, яка дозволила б українцям, що отримали тимчасовий прихисток у Канаді, отримати постійний статус.

«Політичної волі для спеціальної “української” імміграційної програми тепер немає, – зазначає науковий співробітник Інституту вивчення міграції Джеремі Паркер. –  Канадська влада чутлива до реакції виборців, які дедалі критичніше ставляться до масштабної імміграції, навіть коли йдеться про біженців війни».

Мітинг біля Генерального консульства Росії в Торонто. Фото: Can Pac Swire, Flickr

ВІЙСЬКОВА ПІДТРИМКА: СТАБІЛЬНІСТЬ І ПЕРЕДБАЧУВАНІСТЬ

Військова допомога Україні залишається одним із головних напрямів канадської зовнішньої політики. Від початку повномасштабної війни Канада надала Україні військової допомоги на понад 5 млрд доларів США, однак протягом останніх місяців темп передавання нового обладнання суттєво знизився. Це повʼязано передусім із вичерпанням власних запасів і переорієнтацією оборонної політики Канади на захист власного суверенітету. Проте важливо зауважити, що у федеральному бюджеті Канади передбачене безпрецедентне нарощування видатків на оборону, тож можна очікувати, що частина цих коштів буде спрямована й на підтримку обороноздатності України.

Водночас експертні оцінки свідчать, що цього року Канада навряд чи оголосить про революційні кроки у військовій підтримці, зберігаючи, однак, системний підхід у постачанні обладнання, боєприпасів і тренуванні українських військових.

ОПЕРАЦІЯ UNIFIER: НЕМАЄ ПЕРЕШКОД ДЛЯ ПРОДОВЖЕННЯ 

Одним із найстійкіших складників канадської військової допомоги Україні є операція UNIFIER – військова тренувальна місія, яка ще з 2015 року допомагає підвищувати бойову майстерність українських захисників. За час існування місії канадські інструктори підготували майже 50 тис. українських воїнів.

Канадський військовий інженер навчає українських військовослужбовців поводження з протитанковими мінами. Фото: CAF

Хоча чинний мандат місії спливає у березні цього року, експерти впевнені, що уряд його продовжить. «Операцію UNIFIER, імовірно, буде продовжено. Ще з 2015 року вона була одним із пріоритетів Канади, і немає причин очікувати, що це зміниться», – зазначив очільник Школи міжнародних відносин Нормана Патерсона в Оттаві Стівен Сайдеман. Він наголосив, що перемога України відповідає інтересам Канади і що навіть нестача персоналу в Збройних силах Канади не стане перешкодою для продовження місії.

САНКЦІЇ ТА КОНФІСКАЦІЯ РОСІЙСЬКИХ АКТИВІВ: ПОВІЛЬНА, АЛЕ НАПОЛЕГЛИВА РОБОТА

Канада стала однією з перших держав, що створили законодавчі механізми для конфіскації російських активів із подальшим спрямуванням коштів на відбудову України. Утім, на практиці цей інструмент застосовується вкрай обережно. Уряд прагне уникнути небезпечних судових прецедентів, які могли б бути використані проти нього в міжнародних арбітражах, а також намагається діяти синхронно з партнерами з G7.

«Канада принципово готова йти далі, ніж більшість союзників, але не хоче робити це самотужки», – зазначає експерт з міжнародного права та санкційної політики, старший дослідник університету Торонто Девід Кларк. За його словами, для Оттави важливо, щоб конфіскація російських активів стала не окремим рішенням однієї країни, а частиною колективного підходу Заходу.

Водночас Канада працює й над розширенням санкційних пакетів разом із персональними обмеженнями проти російських посадовців і пов’язаних із Кремлем структур. Хоча ці кроки не завжди мають негайний ефект, у довгостроковій перспективі вони залишаються одним із ключових інструментів політичного та економічного тиску на Москву.

«Санкції – це марафон, а не спринт, – наголошує Кларк. – І в цьому марафоні Канада, хоч і рухається повільніше, ніж очікує Україна, залишається серед лідерів за принциповістю позиції».

ПЕРЕДБАЧУВАНА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА: СТАВКА НА ДОВГОСТРОКОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Фінансова підтримка України з боку Канади дедалі більше концентрується на макрофінансовій допомозі, кредитах і гарантіях, спрямованих на забезпечення стабільності українського бюджету та функціонування державних інститутів в умовах затяжної війни. Йдеться не лише про прямі вливання коштів, а й про участь Канади в багатосторонніх фінансових механізмах разом із партнерами з G7 та міжнародними фінансовими інституціями.

Канадські урядовці неодноразово наголошували, що ключовим пріоритетом для них залишається передбачуваність допомоги, адже саме вона дозволяє Києву планувати як поточні витрати, так і майбутню відбудову.

«Для Канади важливо не просто “влити гроші”, а допомогти Україні втримати фінансову систему на плаву», –  пояснює економістка та колишня радниця міністра фінансів Канади Емілі Бержерон. За її словами, Оттава дедалі більше розглядає фінансову допомогу як інвестицію у стабільність Європи та міжнародного порядку загалом.

Водночас експерти визнають, що обсяги прямої фінансової підтримки з боку Канади навряд чи зростатимуть стрибкоподібно. Обмеження федерального бюджету та внутрішні соціально-економічні виклики змушують уряд діяти обережно, роблячи ставку на довгострокові інструменти, а не гучні разові оголошення.

ПОЛІТИЧНА ПІДТРИМКА: БЕЗ КОМПРОМІСІВ

На політичному рівні Канади позиція щодо України лишається однією з найтвердіших серед західних демократій. Цей курс підтримують не тільки урядові структури, а й усі без винятку фракції парламенту. Це створює дуже міцний фундамент дружніх канадсько-українських відносин. На переконання експертів, навіть у разі тиску з боку теперішньої адміністрації США Канада не змінить проукраїнської позиції. «Навіть якщо Дональд Трамп тиснутиме на Канаду, вона не змінить своєї позиції стосовно України. Це доводить остання промова премʼєр-міністра Канади Карні в Давосі. До того ж ця позиція має підтримку всередині країни», – розмірковує професор Сайдеман.

Президент США проводить зустріч із прем’єр-міністром Канади. Фото: Білий дім

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА: ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ

Прогнозуючи майбутні політичні зрушення в Канаді, варто розуміти, що цього політичного сезону Марк Карні, імовірно, працюватиме в умовах нехарактерного для країни уряду меншості, що значно ускладнює йому ухвалення масштабних рішень. З огляду на це, прем’єр-міністр активно працює над формуванням у парламенті більшості, переманюючи депутатів з інших партій. Утім, попри усі зусилля, досі йому це не вдалося.

Ця політична гра має прямий вплив і на питання зовнішньої політики: будь-які вагомі кроки для підтримки України можуть залежати не лише від дипломатичних пріоритетів, а й від домовленостей усередині парламенту.

ХРИСТЯ ФРІЛАНД: ПАРЛАМЕНТ БЕЗ «ГОЛОВНОЇ УКРАЇНКИ»

Насамкінець варто згадати про важливий персональний чинник: уперше з 2013 року в парламенті не буде Христі Фріланд – однієї з ключових фігур у формуванні канадської політики щодо України. Її відхід створює вакуум, і наразі ще не відомо, хто саме з парламентаріїв чи урядовців візьме на себе місію головного адвоката українських інтересів в Оттаві.

Чинний «фаворит» на цю роль – депутат українського походження Іван Бейкер, який обіймає посаду глави парламентської групи дружби між Україною та Канадою. Він займає дуже активну проукраїнську позицію, але за рівнем упізнаваності і впливу суттєво поступається Фріланд.

Отже, новий політичний сезон у Канаді не обіцяє сенсаційних проривів, але пропонує стабільність та передбачуваність підтримки України. Саме ця передбачуваність – незалежно від зовнішнього тиску, змін у парламенті чи внутрішніх викликів – може стати одним із найцінніших ресурсів для Києва у 2026 році.

Максим Наливайко, Оттава