Стежте за своїм емоційним станом і не ігноруйте сигнали тіла.

Навряд чи можна досягти серйозних цілей узагалі без зусиль. Часто що масштабніший результат, то більше кроків потрібно зробити на шляху до нього. Коли рухатися важко, ми звертаємося по допомогу до дисципліни. Але тут важливо не перейти межу між необхідними зусиллями й насильством над собою. Ось кілька критеріїв, які можуть допомогти знайти цю невидиму грань.

1. Подумайте, наскільки важлива для вас кінцева мета

Важливо розуміти, навіщо вам результат зусиль і що зміниться, коли ви досягнете мети. Припустімо, ви вивчаєте іноземну мову. Варто уявити, які переваги ви отримаєте, коли вільно заговорите французькою, англійською або японською. Оцінюйте не абстрактні вигоди, а можливі зміни саме у вашому житті.

Наприклад, хтось зможе перекладати пісні улюблених виконавців і розуміти, про що музиканти говорять в інтерв’ю. Або спілкуватися з кумирами в соцмережах. А хтось буде радий почитати наукові публікації на цікаву тему, взяти участь у конференціях і фестивалях. І також поспілкуватися з однодумцями.

Якщо мета справді важлива, у вас з’явиться мотивація практикуватися регулярно. Поспостерігайте, які думки виникають у вас, коли ви думаєте про майбутнє заняття. Перший варіант: «Звісно, я хочу вільно спілкуватися. Щоправда, щоразу важко почати заняття». І другий: «Треба вчитися, я повинен змусити себе, навіть якщо не хочеться».

У першому випадку вам дійсно важливий результат. Ви розумієте, що потрібні регулярні зусилля. І найімовірніше, готові їх докладати, навіть якщо не завжди відчуваєте ентузіазм.

Якщо ж ви ближче до другого варіанта, подумайте, наскільки важливий для вас результат. Можливо, вам цілком достатньо онлайн-перекладача і спілкуватися з французами чи японцями ви не плануєте. А вивчити мову насправді хочете, щоб довести: ви ні в чому не поступаєтеся колегам. У такому разі ви, ймовірно, помилилися з вибором мети. Тоді спроби змусити себе займатися можуть дуже нагадувати насильство.

Багато людей пережили досвід тиску в дитинстві. Коли батьки вчили їх, як правильно жити: «Ділу час — потісі година», «Навчання і не повинно подобатися! Це твій обов’язок!», «Ми стільки в тебе вклали, ти повинен радувати батьків!»

Так ще в дитинстві дитина вчиться відмовлятися від своїх справжніх бажань і потреб. І ставить у пріоритет лише обов’язки. Тому з віком у її житті стає дедалі більше справ, які вона змушує себе робити. І дедалі менше того, чого вона справді хоче.

Перевірочні слова тут — «хочу, мені важливо» і «треба, це мій обов’язок». Перший варіант — там, де зусилля і дисципліна. Другий — сигнал можливого насильства над собою.

2. Перевірте, наскільки реалістичні ваші очікування

Продовжимо на прикладі вивчення мов. Припустімо, щоб досягти прогресу, ви склали графік занять. Вирішили вчитися по пів години на день і запам’ятовувати по 50 нових слів на тиждень. І перші пів місяця займалися з радістю. Але потім відчули втому. До того ж слова, які ви чудово пам’ятали десять днів тому, раптом почали забуватися. Мотивація зникла, замість неї з’явилися роздратування і бажання кинути заняття.

У такій ситуації також з’являється вибір між дисципліною і насильством. Друге часто виникає через завищені очікування та невиправдану самокритику. Щоб продовжувати, варто переглянути графік занять і обсяг інформації, яку ви вивчаєте. Можливо, для початку буде достатньо п’ятнадцяти хвилин щоденної практики і десяти нових слів на тиждень.

Головне — знайти комфортний для вас режим. Такий, якого ви зможете дотримуватися місяцями. Адже шлях до складної мети — це марафон, і вам важливо не вибитися з сил.

Якщо ж людина продовжує, стиснувши зуби, займатися за графіком, якого вона не витримує, це схоже на насильство над собою. Такий шлях навряд чи приведе до мети — швидше до вигорання впереміш із розчаруванням.

3. Спостерігайте за своїм емоційним станом

Ваші реакції та відчуття можуть показати, чи важливі для вас зусилля і чи варто закликати на допомогу дисципліну.

Оцініть відчуття перед початком активних дій

Уявіть, що при думках про майбутню справу ви відчуваєте цікавість, приємне хвилювання, передчуття. Це сигнали того, що завдання важливе й цікаве. Можливо, разом із позитивними емоціями з’явиться занепокоєння і сумніви, чи впораєтеся ви і чи не кинете почате. Це може свідчити про розуміння того, що мета потребує серйозних зусиль. І що без дисципліни не обійтися.

Але якщо при думках про майбутню справу ви відчуваєте лише тугу й пригніченість — до насильства недалеко.

Перевірте, що ви відчуваєте під час дій або після їх завершення

Добрим знаком може бути відчуття виклику, з яким вам хочеться впоратися. Разом із ним часто з’являється наполегливість, навіть упертість. І впевненість, що жодні перешкоди не змусять вас кинути справу. Звісно, іноді ви можете відчувати розгубленість, злість і лють. Але ці емоції лише підстьобуватимуть вас і спонукатимуть рухатися далі.

Після завершення чергового етапу часто з’являється відчуття втоми. Але разом із ним приходить почуття гордості. І задоволення від того, що хоча б крихітна частина шляху вже позаду. Ці емоції підтримають ваше прагнення не припиняти необхідні зусилля.

Але припустімо, ви постійно відчуваєте стрес, тривогу й невдоволення. А найсильніше ваше бажання — подивитися на годинник, чи не час уже закінчувати роботу. Обережно: можливо, ви чините насильство над собою. Особливо якщо після завершення етапу ви відчуваєте лише втому й спустошення. І не бачите сенсу в тому, що робите.

Один із важливих маркерів визначення насильства або дисципліни — ваша можливість відмовитися від завдання. Тобто, попри важливість справи, ви можете відкласти її сьогодні, бо у вас немає ні сил, ні бажання. Чи то прибирання, прання, зустріч із друзями або робоче завдання. Якщо ви відчуваєте страх, тривогу, тиснуче відчуття відповідальності, болісне занепокоєння — велика ймовірність, що йдеться про насильство над собою.

4. Оцініть свою реакцію на невдачі

Це один із чудових маркерів, який допомагає відрізнити дисципліну від насильства над собою.

Навряд чи невдачі й помилки змусять когось радіти і веселитися. Вони часто викликають розчарування або спалахи гніву. А можливо, бажання розплакатися або довго лаяти обставини, оточення і себе. Але уявіть, що після цього ви аналізуєте отриманий досвід. Цей етап може затягнутися, але завершується він позитивно. Ви робите висновки з помилкової спроби, розумієте, що варто змінити в попередньому підході. І ось ви знову готові рухатися до мети і докладати необхідних зусиль.

Другий варіант. Ви відчуваєте розчарування у власних здібностях і компетенціях. Починаєте жорстко себе лаяти, навіть висміювати. Це сигнали насильства над собою. У такому разі має сенс повернутися до другого пункту і перевірити, чи не переоцінюєте ви свої можливості. І за потреби скоригувати план дій.

Якщо в дитинстві у вас були суворі батьки, а вам доводилося більше уваги приділяти обов’язкам, ніж власним інтересам і розвагам, найімовірніше, у вас розвинений внутрішній критик. Він змушує вас робити більше, ніж ви можете. Цей критикуючий голос починає звучати всередині, нагадуючи про ваші невдачі, залякуючи, засуджуючи, штовхаючи до насильства над собою.

Або ж ви заспокоїтеся і проаналізуєте ситуацію. І зробите висновок, що витрати часу, сил та інших ресурсів занадто великі, а отриманий результат їх не компенсує. Думки ж про те, що добре було б усе кинути, викличуть полегшення. У такій ситуації варто заново оцінити, наскільки важливою була початкова мета. Це дозволить вирішити, чи готові ви й далі докладати зусиль. Якщо ні — можливо, варто відмовитися від спроб, щоб не чинити насильства над собою.

Згодом, через певний час, можна обрати нову, справді надихаючу мету.

5. Стежте за сигналами тіла

Ваш фізичний стан — один із найважливіших критеріїв. Як і всі попередні, він допоможе оцінити і особисті, і робочі проєкти.

Якщо список справ викликає відчуття драйву, якщо ви бачите в розв’язанні завдань можливості зростання й розвитку — ви в секторі зусиль і дисципліни. У таких випадках можна відчути приплив енергії та бадьорості, хочеться рухатися і бути активним.

Але буває, що замість позитивних емоцій постійно виникає апатія. Тіло подає тривожні сигнали: раз у раз з’являються дрібні нездужання, ви частіше хворієте і довше одужуєте. Якщо така ситуація триває довго, ви ризикуєте перейти невидиму межу й опинитися на території насильства над собою. У цьому випадку варто передусім відпочити й відновити сили.

Розвивайте в собі підтримуючий, дозволяючий, люблячий голос, який буде на вашому боці. Не забувайте себе хвалити, відзначати свої успіхи й винагороджувати себе за результати. Дозволяйте собі відпочивати, відкладати завдання, якщо у вас немає сил. Ви — доросла людина, яка обирає, що сьогодні найважливіше. Вчіться знаходити позитивні для себе рішення. І тоді розвивати дисципліну стане значно легше.

Адже дисципліна — це лише інструмент, який допомагає з тим, що вже приносить вам задоволення.

Якщо вам складно впоратися самостійно, допоможе візит до психолога. Потім, коли ви відновите сили, можна буде оцінити, чи готові ви й надалі вирішувати неприємні завдання або час щось змінювати.