Олександр Суворов, засновник компанії Pet Technologies, автор книжок «Система щастя» та «Голодування для щастя: щоденник мільйонера, який голодує», розповідає про свій досвід голодування.

«Більшість людей помирає не від голоду, а від переїдання». Ці слова мислителя Леонарда Орра, як і його інші праці, свого часу надихнули мене спробувати голодування. У своїй книжці «Покиньте звичку вмирати» Орр пояснює, що основною причиною передчасної смерті є забруднення організму: як фізичне, через їжу й токсини, так і енергетичне, викликане нашим минулим чи спілкуванням з іншими людьми.

Ключ до довголіття, за словами Орра, полягає в тому, щоб очищуватися швидше, ніж організм накопичує забруднення. Але як саме це зробити? На допомогу приходить унікальний процес — аутофагія, природний механізм, що запускається під час голодування.

Що таке аутофагія і чому вона важлива

Аутофагія, що буквально перекладається як «самопоїдання», — це природний процес, за якого клітини руйнують та переробляють свої пошкоджені компоненти. Це не просто очищення, а справжній механізм оновлення, який дозволяє організму підтримувати своє коректне функціонування. Завдяки аутофагії клітини позбавляються від «сміття»: пошкоджених білків, органел і навіть небезпечних бактерій.

Запускається цей процес тоді, коли організм стикається з дефіцитом поживних речовин. Приблизно через 16–24 години після початку голодування рівень інсуліну знижується, а рівень глюкагону підвищується, і клітини починають використовувати свої внутрішні ресурси для енергії. Завдяки цьому організм не лише виживає, а й омолоджується на клітинному рівні.

Автор книжки «Диво голодування» Поль Брегг пише: якщо голодувати по 7-10 днів чотири рази на рік (на зміні сезонів) і 36 годин раз на тиждень, можна перезапустити свій організм на клітинному рівні, активувавши таким чином механізми антистаріння. На голодуванні сповільнюються катаболічні процеси, у тканинах з’являються фізіологічно активні речовини – метаболіти, які стимулюють синтез нуклеїнових кислот та білків. Це сприяє оновленню організму та сповільненню старіння. 

Наука і користь аутофагії

Процес аутофагії був відкритий у 1960-х роках ХХ століття. Проте, розібратися в тонкощах механізму дослідники так і не змогли. Ніхто з них не знав, як з’являються так звані аутофагісоми, як регулюється їхня активність, які гени контролюють процес. Прорив у цій темі здійснив японський молекулярний біолог Йосінорі Осумі, який в 1990-х детально описав процес аутофагії у своїх публікаціях. Він десятиріччями продовжував свої дослідження, і зрештою 2016 року отримав Нобелівську премію в галузі медицини та фізіології.  У Нобелівському комітеті зазначили, що роботи вченого допомогли вивчити безліч процесів, які відбуваються в людському організмі, наприклад, мутацію клітин або інфекції, які можуть призвести до хвороби Паркінсона, діабету, раку та інших захворювань. 

Аутофагія (а отже, і голодування, яке запускає цей процес) дозволяє вилікуватися від автоімунних патологій, алергій, артрозів, остеохондрозу, серцево-судинних та шлунково-кишкових захворювань, шкірних та суглобових захворювань. 

Професор молекулярної нейрогенетики Кембриджського університету та Британського наукового інституту з дослідження деменції Давид Рубінштейн у коментарі для статті на BBC згадав експерименти, які проводилися на мишах.  «У рамках цих експериментів процес аутофагії у гризунів запускався за допомогою генетичних інструментів, медикаментів або голодування. І в цих випадках тварини жили довше і були більш здорові загалом, — говорить професор. — Низка досліджень показавла, що білки утворюють згустки в нервових клітинах людей, що призводить до розвитку таких хвороб, як Альцгеймер і Паркінсон. Якщо запустити аутофагію, можна швидко видалити ці білки та захистити організм від нейродегенеративних захворювань і деяких видів деменції».

Голодування в боротьбі з хронічними захворюваннями та серйозними недугами 

Цей метод використовується для лікування різних хронічних захворювань, включаючи аутоімунні стани, хронічні запальні процеси та метаболічні порушення. Голодування понад 21 добу розглядають також як один із способів профілактики та лікування онкології. Цікаві дослідження з цього приводу організували у американському медичному просвітницькому центрі Cedars-Sinai. Його автори виявили, що пацієнти навіть з тяжкою формою раку при голодуванні почувалися краще, а хіміотерапія була більш результативною і наносила менше шкоди здоровим клітинам. Один із організаторів дослідження, доктор медичних наук Джетро Ху, логічно пояснив цей феномен. За його словами, одна із основних молекулярних відмінностей між раковими та здоровими клітинами полягає у тому, що ракові клітини споживають значно більше глюкози, ніж звичайні клітини. Коли кількість глюкози в організмі знижується – а саме це, як ми пам’ятаємо, відбувається під час голодування – здорові клітини переключаються на альтернативне джерело харчування – кетони. Ракові ж клітини не наділені здібністю до такого метаболічного перемикання. 

Колега Ху, доктор Стівен Фрідленд порівнює здорові та ракові клітини з ведмедями та колібрі. «За відсутності їжі ведмеді впадають у сплячку, а колібрі помирають». Ракові клітини стають більш вразливими до впливу хіміотерапії. Одночасно здорові клітини перебувають у своєрідній глибокій дрімоті, яка захищає їх від токсичного впливу специфічного лікування онкохворих. 

Голодування проти  Covid-19

Одного разу голодуванням я вилікував Covid-19. У січні 2022-го я сильно захворів на цю болячку. Вона вже виходила з моди, але від того не ставала менш гидкою. 

З’явилася божевільна, на перший погляд, думка — в перші ж дні хвороби зайти в голодування. 

Йшов четвертий день мого усвідомленого голодування, і він був переламним. Скажу більше: у цей день хвороба відступила. Наступні дні: від четвертого до сьомого, — ставало все краще й краще. Важливе застереження: не можна заходити в голодування з високою температурою. Я заходив хоч і з вірусом, але на той момент температура у мене вже стабілізувалася. 

Кажуть, дні, які ми голодуємо, не зараховуються до нашого життєвого терміну. Під час голодування організм запускає процеси виживання, і всі механізми старіння вимикаються. Якщо голодувати хоча б двічі на рік по 10 днів і ще раз на тиждень — по одній добі, то 70 днів на рік нам не зараховується. За 10 років практики це 700 днів – два додаткові роки життя. Цілих два роки! Хіба це не подарунок собі?

Наостанок зазначу: що б ми не практикували, відповідальність за наше життя лежить цілком на нас самих. Звісно, я рекомендую проконсультуватися з лікарем, перш ніж заходити в семи- або десятиденне голодування. Також майте на увазі, що ставлення до цієї практики з боку традиційної медицини дуже обережне через відсутність відповідних протоколів.

Читайте також: