Земна колекція метеоритів дає спотворене уявлення про справжній склад астероїдів у Сонячній системі через природний відбір найбільш стійких зразків.

Астрономи виявили значну диспропорцію між кількістю вуглецевих астероїдів у космосі та метеоритів на Землі. Вуглецеві астероїди поширені по всій Сонячній системі. Проте на нашій планеті вони становлять лише 4% всіх знайдених метеоритів. Ця розбіжність змусила вчених шукати причини такого явища.

Дослідники проаналізували майже 8 000 падінь метеоритів та 540 потенційних падінь. Вони використали дані з 19 різних мереж спостережень по всьому світу. Результати цього масштабного дослідження опубліковані в журналі Nature Astronomy.

“Ми давно підозрювали, що слабкий вуглецевий матеріал не виживає в атмосфері“, — зазначив Адрієн Девільпуа з Австралійського інституту радіоастрономії. “Це дослідження показує, що багато з цих метеороїдів навіть не долітають до Сонця: вони розпадаються на частини від багаторазового нагрівання, коли пролітають близько до Сонця“.

Наукова цінність вуглецевих метеоритів

Вуглецеві метеорити мають особливе значення для науки. Вони містять деякі з найстаріших матеріалів у нашій Сонячній системі. Вчені також отримують зразки безпосередньо з космосу за допомогою спеціальних місій.

Японська місія Hayabusa2 та NASA OSIRIS-REx успішно доставили зразки з далеких астероїдів. Ці зразки дозволяють глибше вивчати склад космічних тіл. Однак більшість досліджень все ще спирається на метеорити, що природним чином потрапляють на Землю.

“Багаті на вуглець метеорити є одними з найбільш хімічно примітивних матеріалів, які ми можемо вивчати — вони містять воду, органічні молекули і навіть амінокислоти“, — пояснив Патрік Шобер з Паризької обсерваторії. “Однак у наших колекціях метеоритів їх так мало, що ми ризикуємо мати неповне уявлення про те, що насправді відбувається в космосі і як будівельні блоки життя потрапили на Землю“.

Причини рідкісності вуглецевих метеоритів

Дослідження виявило дві головні причини рідкісності вуглецевих метеоритів на Землі. Перша — руйнування під впливом сонячного тепла. Друга — знищення при входженні в атмосферу Землі.

Метеороїди, утворені внаслідок приливно-відливних явищ, виявилися особливо вразливими. Такі метеороїди утворюються, коли астероїди пролітають близько до планет. Гравітаційні сили розбивають їх на менші, крихкіші фрагменти.

Лише найбільш витривалі вуглецеві астероїди здатні подолати обидві перешкоди. Вони мають витримати нагрівання Сонцем та вогняне входження в атмосферу. Таким чином, земні колекції представляють лише найстійкіші типи вуглецевих астероїдів.

Астрономи дійшли висновку, що для повного розуміння різноманітності космічних порід необхідно враховувати і ті, які не доживають до Землі. Це потребує розробки нових методів спостереження та вивчення астероїдів безпосередньо в космосі.