Сучасні нейронаукові дослідження виявляють суттєві відмінності в активності мозку дітей під час взаємодії з цифровими пристроями порівняно з традиційними формами навчання, що відкриває нові перспективи для розуміння впливу технологій на когнітивний розвиток.

За останні декілька десятиліть час, проведений перед екраном, трансформувався з рідкісної розваги в повсякденну активність. Сучасні діти взаємодіють з екранами протягом значної частини дня. Багато батьків пам’ятають своє дитинство, коли цифрові технології були обмежені суботніми мультфільмами чи епізодичними відвідуваннями комп’ютерного класу.

Нейронаукові дослідження дедалі чіткіше демонструють, що надмірний екранний час може негативно впливати на розвиток мозку. Особливо це стосується дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Вчені активно вивчають, які саме нейронні механізми зазнають змін та як можна мінімізувати потенційні ризики.

Методологія нейровізуалізації

Дослідники використовують передові технології нейровізуалізації для вивчення впливу екранів на мозок. Функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ) дозволяє спостерігати за активністю мозку в режимі реального часу. Дифузійна тензорна томографія (ДТІ) візуалізує білу речовину та нейронні зв’язки.

У дослідженні 2018 року, опублікованому в журналі “Acta Paediatrica”, вчені виявили важливі закономірності. Діти віком 8-12 років, які проводили більше часу перед екранами, демонстрували нижчий рівень зв’язку в ділянках мозку, пов’язаних з мовою та грамотністю. Натомість у дітей, які більше читали, ці нейронні мережі були краще розвинені.

Аналогічно, дослідження 2023 року в журналі “Дитяча нейропсихологія” продемонструвало кореляцію між екранним часом та когнітивним контролем. Чим більше часу діти проводили перед екранами, тим слабшими були нейронні зв’язки в ділянках мозку, відповідальних за увагу. Ці спостереження викликають занепокоєння щодо довгострокових наслідків.

Вплив на білу речовину

Особливо цікавими є результати дослідження 2020 року, опубліковані в JAMA Pediatrics. Науковці використовували ДТІ для вивчення білої речовини мозку дошкільнят. Діти, які проводили більше години на день перед екранами, демонстрували нижчу мієлінізацію в трактах білої речовини.

Мієлін (“захисна оболонка нервових волокон”) забезпечує швидку передачу нервових імпульсів. Недостатня мієлінізація означає повільнішу нейронну сигналізацію. Це може негативно впливати на розвиток мовлення, когнітивні функції та раннє формування навичок грамотності у дітей.

Проблема не обмежується лише дітьми. У молодих людей віком 18-25 років надмірний екранний час пов’язується з іншими негативними наслідками. Дослідження виявляють зв’язок із залежністю, зниженням самооцінки та проблемами психічного здоров’я. Крім того, спостерігається уповільнення процесів навчання.

Книги проти екранів: відмінності в активації мозку

Прорив у розумінні впливу екранів відбувся завдяки дослідженню 2025 року, опублікованому в журналі Developmental Science. Мередіт Пекуконіс та її команда вперше безпосередньо порівняли активність мозку дітей під час взаємодії з книгами та екранами.

“Саме тому наше дослідження є таким цікавим, адже це перше дослідження, яке фактично порівнює, як функціонує мозок дітей під час перегляду екрану та спільного читання книг”, – пояснює Пекуконіс. Дослідники використовували функціональну ближню інфрачервону спектроскопію (fNIRS) для вимірювання мозкової активності 28 дітей віком 3-6 років.

Результати виявились вражаючими. Під час читання книги у дітей активізувався правий скронево-тім’яний вузол, чого не спостерігалося при взаємодії з екраном. Ця ділянка мозку відповідає за соціальні когнітивні процеси та увагу в цілому.

“З огляду на те, що ми побачили, що ця ділянка мозку була активною під час спільного читання книг, але не під час перегляду екрану, можна припустити, що діти були більш залучені в ці соціальні когнітивні процеси під час спільного читання книг”, – зазначає Пекуконіс. Діти також демонстрували вищий рівень уваги під час читання.

Практичні рекомендації для батьків

Базуючись на наукових даних, Пекуконіс рекомендує дотримуватися нормативів Американської академії педіатрії. Для дітей до двох років екранний час має бути виключений. Діти 3-5 років мають проводити перед екранами не більше години на день.

Дослідниця усвідомлює реалії батьківства та пропонує практичний підхід. Якщо дитина все ж дивиться екран, батьки можуть мінімізувати негативний вплив через спільний перегляд. Варто обговорювати побачене, задавати питання про героїв та їхні емоції. Важливо використовувати екранний контент як інструмент для розвитку соціальної взаємодії та навчання.

“Спільний перегляд слід використовувати для сприяння навчанню та соціальній взаємодії, коли це можливо”, – підкреслює Пекуконіс. Цей підхід допомагає трансформувати пасивне споживання контенту в активний процес пізнання та розвитку.

Нейронаукові дослідження продовжують відкривати нові аспекти впливу цифрових технологій на розвиток мозку. Розуміння цих процесів допомагає розробляти ефективні стратегії використання технологій у житті дітей, мінімізуючи потенційні ризики та максимізуючи користь.