Але якщо на дачі ніколи не було гною, а перегній у дефіциті, то тирса може стати справжньою знахідкою.

Городники звертають увагу: стружку або тирсу часто використовують не на грядках, а на доріжках і в міжряддях. Це дуже зручно — навіть після дощу можна спокійно пройти по ділянці й не забруднити взуття. Крім того, тирса допомагає зберігати вологу в ґрунті — особливо в теплицях, між кущами томатів, полуниці чи часнику.

Особливо добре працює дрібна деревна стружка. Її розсипають між рядками рослин, і волога після поливу або дощу затримується довше, що дуже важливо в спекотний період. Але важливо пам’ятати — не варто використовувати тирсу з ДСП або інших штучних матеріалів. Лише натуральна деревина!

Часто звучить думка, що тирса “витягує” азот із ґрунту. Насправді, вона бере азот лише з поверхні, а не з глибини землі. Тож трава у таких місцях росте погано — і це, між іншим, великий плюс. Бур’яни практично не з’являються, і ділянку доглядати стає набагато легше.

У полуничниках тирсу використовують ще й для того, щоб пагони, які випускає рослина, краще укорінювалися. Якщо вони вростають у тирсу, їх потім легко пересадити або поділитися з сусідом. Такий спосіб дозволяє розмножувати улюблені сорти без особливих зусиль.

Дехто досі надає перевагу органіці у вигляді гною, але варто задуматися про якість такої сировини. Городники застерігають: не завжди гній — це безпечне та чисте добриво. Бувають випадки, коли в такі купи потрапляють залишки хімікатів чи навіть небезпечні відходи. Тому багато хто переходить на мінеральні добрива або органічні залишки з ділянки.

На осінь тирсу часто закопують разом із рослинними рештками. Це створює природну органіку, яка повільно розкладається і збагачує ґрунт. Таке добриво працює не одразу, але довго, і це добре — рослини отримують підживлення поступово.

На ділянках, де використовується тирса, городники помічають: рослини виглядають сильними, здоровими, добре цвітуть і плодоносять. Наприклад, полуниця дає великі ягоди й має міцне, соковите листя без ознак хвороб. Це підтверджує, що тирса — не ворог, а помічник, якщо її використовувати правильно.

Головне — не просто сипати зверху, а працювати з нею розумно. Органіку потрібно вносити на глибину, а не залишати на поверхні, щоб поживні речовини потрапляли до коріння рослин. Інакше пожовтіє цибуля чи засохне інша городина, і виникнуть скарги не на тирсу, а на власну необережність.

Тирса — це не тільки мульча, а й спосіб утримувати вологу, зменшити бур’яни, допомогти рослинам розвиватися здорово й екологічно. Тож ті, хто вже використовує її на своїх ділянках, радять мати запас і на наступний рік.