Рослина потрапила до нас із Кавказу ще в середині минулого століття – її спочатку вирощували як кормову культуру. Але згодом відмовилися, бо вона почала стрімко поширюватися самостійно. Проблема ще й у тому, що у нашій природі немає природного ворога для цієї рослини – тому боротися з нею доводиться лише людині.

Насіння борщівника дуже легко поширюється: його переносять колеса транспорту, взуття людей, лапи тварин, вода річок, сніг та лід. Воно здатне “мандрувати” на великі відстані й швидко проростати в нових місцях. Через це жодні обмеження на його вирощування не рятують ситуацію – простіше засіяти ділянку борщівником і прибрати врожай технікою, ніж утримувати в порядку великі, ще незасмічені території. Але якщо не діяти вчасно, природа може сильно постраждати.

Фахівці радять: потрібно не чекати, поки борщівник пошириться, а одразу знищувати перші його прояви. Справа в тому, що від моменту проростання насіння до утворення нових насінин минає від двох до п’яти років. Але кожна доросла рослина може дати тисячі нових насінин.

Є кілька дієвих способів боротьби з борщівником. Один із найпоширеніших – це перерубування кореня нижче кореневої шийки на глибину 5–20 см (залежно від розміру рослини). Саме там розташовані всі точки росту, тому викопувати весь корінь не потрібно. Інший метод – переорювання ґрунту трактором: ділянку регулярно обробляють, щоб рослина не встигала дати насіння. Насіння борщівника може зберігатися у ґрунті кілька років, тому важливо працювати систематично.

Ще один спосіб – обрізка квіткових парасольок. Робити це треба на максимальній висоті, на яку можна дотягнутися. Борщівник випускає квітконос лише один раз у житті – після цього гине. Тому, якщо обрізати квіти вчасно, рослина не дасть насіння.

Застосовують також гербіциди. Обробку проводять навесні до початку цвітіння. Але важливо дотримуватись інструкцій до препаратів і користуватися лише рекомендованими засобами.

Ще один метод – це покриття ділянки щільною чорною плівкою (не менше 100 мікрон). Плівку кладуть ще ранньою весною, щойно зійде сніг, і залишають приблизно на півтора року. Під нею без світла та води гине не тільки борщівник, а й усі інші рослини.

Дуже важливо також інформувати людей: розповідати, як розпізнати борщівник, що з ним робити, і як уберегти себе. Можна поширювати інформацію в інтернеті або друкувати оголошення. І не зайвим буде позначати відомі вам місця поширення борщівника на спеціальних онлайн-картах – це допомагає активістам та місцевій владі планувати заходи боротьби.

Не забувайте про безпеку. Коли йдете на ділянку, де росте борщівник, обов’язково одягайте щільний одяг, що не пропускає вологу, гумові рукавички, окуляри або навіть маску для обличчя. Важливо, щоб між одягом, чоботами й рукавичками не було щілин – шкіра має бути повністю захищеною.

Якщо все ж сталося, і сік потрапив на шкіру – негайно закрийте це місце від сонця. При першій можливості промийте його з милом, потім обробіть спиртом або слабким розчином марганцівки й знову сховайте від світла мінімум на дві доби. Найпростіше – зробити пов’язку з тканини.

У випадку опіку краще звернутися до лікаря й лікувати його як звичайний термічний опік. Але, як кажуть, краще попередити, ніж лікувати – дотримуйтесь елементарних правил безпеки.