Два слова – “хохол” і “кацап” сприймаються українцями як зневажливі назви українця і росіянина відповідно. Так їх тлумачить і “Словник української мови”.

Звідки взялися слова “кацап” і “хохол” розповіла glavcom філологиня Ольга Васильєва.

“Хохол – це зачіска. Козаки носили хохли, тобто чуби, оселедці. Хохол – це точно не так образливо, як “кацап”. “Кацап” – це тюркське слово, воно означає “різник”, “вбивця”, “м’ясник”. Це слово дали росіянам казанські татари, що постраждали від набігу опричників Івана Грозного. Росіянам немає чого ображатися на звертання “кацап”, бо вони справді жорстокі. Вся історія Росії – це вбивства, катування, загарбницькі війни і репресії”, – говорить Ольга Васильєва.

Білорусів називають “бульбаші” – чому на це слово ображатися, якщо справді національна страва білорусів – картопля, зауважила редакторка.

“Я наполовину білоруска і знаю, як харчувалася у дитинстві моя мама: картопля була основною стравою. Мама, наприклад, значно менше любила борщ, ніж деруни. Тож “хохол” і “кацап” – це не образа, це історія”, – підсумувала Васильєва.

У розмові називати чоловіків іменами, такими як Віталік, Толік, або Діма, є русизмом. В українських іменах немає суфікса -ік, він є лише у росіян. Тому правильно говорити та писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник.

Під час нашого тривалого перебування України у складі російської імперії/СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо – чоловік і Вася – жінка, а зараз чуємо всюди “Вася” і для жінок, і для чоловіків”.