Мода на силянки знову повертається у новому вигляді.

Силянкою називали прикрасу у вигляді тонкої смужки, виконаної з бісеру. Біжутерія повинна була міцно прилягати до шиї. Назва утворилась від техніки “силяння”, тобто на основу наносили намистинки, з яких формували геометричний або рослинний орнамент.

Спершу силянки носили суто чоловіки — це було ознакою високого статусу. Однак вони одягали їх на капелюх, а не на шию. А згодом прикраси перейшли й у вжиток до жінок. Цікаво, що у давнину дівчата дарували силянки тим хлопцям, які найбільше їм припали до душі. Чим більше силянок отримував хлопець — тим більше популярним він був.

Найбільшу популярність силянки мали на Поділлі, Волині та Галичині. Зокрема, на Львівщині їх виготовляли у формі кольорового коміра, який закривав усі груди. Орнаменти силянок відтворювали залежно від вишиванок на тій чи іншій місцевості. Було важливо, аби вони відповідали одне одному.

Цікаво, що силянка — це була далеко не єдина назва цієї прикраси. На неї також казали сильованка, силенка, плетенка, драбинка, очко, галочка, ланка, ґерда. Натомість на сході України про таку прикрасу нічого не знали.