В українській культурі нерідко зустрічається гармонійне переплетення дохристиянських звичаїв із церковними обрядами. Одним із найяскравіших прикладів такого симбіозу є Яблучний Спас, який щороку припадає на 6 серпня. Але чому в цього дня дві назви – і що вони означають?

За християнським календарем 6 серпня відзначають Преображення Господнє. Це день, коли, згідно з Євангелієм, Ісус Христос показав свою божественну сутність апостолам на горі Фавор — Його одяг став білим і сяйнистим, як світло. Це символізує духовне оновлення, віру й просвітлення.

Церковна традиція вшановує цю подію ще з IV століття. Спочатку Преображення святкували в лютому, однак через збіг із періодом посту дату перенесли на кінець літа. І саме тоді свято почали поєднувати з народними обрядами подяки за врожай.

А звідки ж “Яблучний Спас”?

Назва “Спас” — це скорочення від “Ісус Спаситель”. А “яблучний” — уже народне доповнення, що виникло через збіг церковного свята з традиційними обрядами вшанування першого врожаю фруктів, особливо яблук.

Наші предки у дохристиянські часи відзначали кінець літа як період переходу до осені — час, коли дякували землі за її щедрість. Яблуко вважалося символом родючості, життя та достатку. Тож невдовзі з’явився звичай нести до церкви перші яблука, мед, груші, виноград, щоб їх освятити.

Церква наголошує: освячення плодів — це не біблійний припис, а народна ініціатива. Але вона настільки вкорінилася, що стала невід’ємною частиною святкування. Так, у Київській Русі обряд набув особливої форми — церковні служби поєднувалися з освяченням плодів, поминанням предків і частуванням знедолених.

Що кажуть народні повір’я

Зі святом Яблучного Спаса пов’язано чимало прикмет і забобонів. Наприклад:

• Перш ніж з’їсти яблуко, його треба освятити.
• Дітям не дозволяли їсти яблука до Спаса – “не можна раніше, ніж Богові віддати”.
• Вірили, що перше яблуко, з’їдене в цей день, може здійснити бажання.
• Жінкам, які втратили дитину, теж забороняли куштувати яблука до 6 серпня — “Бог ще не дав яблучко твоїй дитині в раю”.

Також традиційно несуть до храму фрукти, мед і випічку, а після освячення частують близьких, сусідів і нужденних. Яблука часто залишають на могилах — у пам’ять про рідних.

Яблучний Спас — це яскравий приклад того, як віра і народна культура можуть мирно співіснувати. Одна дата — дві назви, два сенси, одне велике свято подяки, оновлення та надії.