Слухати дітей — означає визнавати їхню гідність і важливість їхніх почуттів. Коли дорослі дають дитині простір висловитися, це зміцнює довіру, допомагає їй краще пізнати себе й формує здорову самооцінку. Активне слухання також спрощує виховання: замість нескінченних нотацій з’являється розуміння причин поведінки та реальних потреб.

Чому люди не слухають своїх дітей

Сучасні технології скорочують живе людське спілкування. За 80 років кількість часу, який люди витрачають на вислуховування інших, зменшилася з 42 до 24%.

Використання смартфонів усе більше віддаляє нас одне від одного і від наших дітей. Сьогодні їм доводиться конкурувати за увагу з електронними пристроями. Дорослі наче зникають, розмовляючи телефоном або занурюючись у переписку, причому роблять це постійно: удома, на прогулянці, під час відвідування кафе.

Окрім відволікаючих чинників, також відіграє роль особливе ставлення до дітей. У книжці «Виховання серцем» Альфі Кон розповідає, що колективна доброзичливість до підростаючого покоління щонайбільше умовна.

Дітям часто приписують безвідповідальність і грубість, усілякі вади й наполягають на необхідності жорсткого контролю.

Оскільки маленьких членів суспільства знецінюють, навіть хорошим батькам простіше ставитися до своїх нащадків без поваги. Дітей одіргують без потреби, не дають їм висловлюватися і не сприймають серйозно.

За такого ставлення значно простіше відмахнутися від «чергової нісенітниці», якою хоче поділитися дитина, і гортати стрічку в соцмережі, поки вона говорить про щось важливе. І це погано позначається як на стосунках батьків і дітей, так і на розвитку та самооцінці останніх.

Чому важливо слухати своїх дітей

Є кілька вагомих причин частіше звертати увагу на те, що вони говорять.

Це допоможе сформувати здорову самооцінку

Своєю поведінкою батьки показують дитині, наскільки вона важлива й цікава. Якщо в дитинстві людина стикається з зневажливим ставленням, вона може пронести це через усе життя, вважаючи себе менш цікавою та гідною, ніж інші.

Коли ви слухаєте дитину, ви показуєте їй, що її бачення світу має для вас значення, а її думка важлива. Це допомагає сформувати позитивне ставлення до себе і підтвердити власну цінність.

Це добре позначиться на розвитку

Згідно з теорією самовизначення, кожна людина прагне задовольнити свої базові психологічні потреби в автономії, компетентності та причетності.

Автономія виражає бажання відчувати себе ініціатором власних дій. Іншими словами — знати, що саме ти робиш вибір. Батьки можуть підтримувати автономію дітей, допомагаючи їм досліджувати свої цінності та інтереси з мінімальним контролем і тиском, або контролювати, маніпулювати й навіювати почуття провини.

У першому випадку діти краще розв’язують проблеми, почуваються більш компетентними й благополучними, досягають успіхів у навчанні та творчості.

І одним із ключових методів розвитку автономії є вміння слухати дитину і виявляти емпатію — розуміти, що вона насправді відчуває. Адже тільки так ви зможете з’ясувати, чого вона справді хоче, і допомогти їй визначитися з цінностями та інтересами.

Ви покажете, як треба спілкуватися

Діти копіюють поведінку батьків, зокрема й у спілкуванні. Тож якщо ви не хочете, щоб дитина слухала вас, дивлячись у свій телефон, перебивала й відволікалася під час розмови, не робіть так самі.

Так, діти можуть підходити зі своїми історіями мільйон разів на день, і не завжди є можливість уважно їх вислухати. У такому разі ви можете попросити дитину зачекати з розповіддю, а коли випаде вільна хвилинка, нагадати їй про це і послухати вже з повною увагою.

Ви знайдете розв’язання багатьох проблем

Якщо ви «поговорили» з дитиною про її погану поведінку, але нічого не спрацювало, швидше за все, це була не розмова, а монолог. Батьки чомусь вважають свої нудні виховні лекції дуже продуктивними, попри те що реальність раз у раз доводить протилежне. Та діти їх навіть не слухають!

Перемкніться на інший режим. Ви завжди встигнете висловити свою позицію — замість цього спробуйте вислухати те, що скаже вам дитина.

«Бути хорошим батьком — означає слухати більше, ніж пояснювати», — Альфі Кон, «Виховання серцем».

У розв’язанні будь-якої проблеми передусім важливо знайти її джерело. У випадку з вихованням важливо з’ясувати, у чому потребують діти і чому вони чинять так чи інакше. У багатьох ситуаціях для цього достатньо поставити запитання і вислухати відповідь.

Альфі Кон навів чудовий приклад такого підходу. Один батько написав йому листа про випадок із чотирирічною донькою. Дівчинка принесла додому пачку снеків і розклала їх по підлозі у вітальні, вчинивши безлад. Батько попросив її прибрати ласощі назад у пакет і віднести на стіл, але дівчинка відмовилася. Спочатку тато хотів влаштувати неслухняній дитині «нагін», але потім вирішив запитати, чому вона не хоче виконати його прохання. Дівчинка відповіла, що збирається їх з’їсти. Це розв’язало проблему.

Батько пояснив доньці, що просто хоче позбутися безладу у вітальні, і вона цілком може їх з’їсти після того, як збере в пакет. Дівчинка одразу прибрала снеки й поклала пакет на стіл.

Якщо ви вибудуєте довірливі стосунки з дитиною і навчитеся слухати, що насправді її тривожить, хвилює й непокоїть, у майбутньому це допоможе вам бути в курсі всіх справжніх проблем і вчасно їх розв’язувати.

Як навчитися слухати своїх дітей

Насправді все доволі просто.

Виділіть час

Щоб повністю зосередитися на розмові, насамперед потрібно позбутися всіх відволікаючих чинників: прибрати телефон, вимкнути телевізор тощо. Ви можете запровадити традицію сімейної вечері без гаджетів. Це чудовий ритуал, який дозволить підтримувати зв’язок, навіть якщо ви дуже зайняті решту дня. Крім того, знайти час для вдумливого спілкування можна, наприклад, на прогулянці або за якимось творчим заняттям.

Застосовуйте активне слухання

Ця техніка дасть вашій дитині зрозуміти, що ви справді зацікавлені в розмові.

Перш за все, приділіть їй усю свою увагу. Встановіть зоровий контакт, вислухайте, не перебиваючи, а потім поміркуйте над сказаним. Також ви можете повторити слова дитини або проговорити, які почуття вона переживає, щоб упевнитися, що все зрозуміли правильно.

У деяких випадках важко визначити, що відчувають діти, особливо коли вони засмучені.

Плач може бути ознакою злості, страху, смутку або якоїсь комбінації почуттів. У такому разі ви можете зробити припущення: «Схоже, ти засмучений» або «Здається, тебе щось непокоїть». Якщо ви не вгадаєте, дитина вас виправить.

Також ураховуйте, що не завжди обов’язково щось відповідати. У деяких ситуаціях, наприклад коли дитина дуже засмучена, слова можуть бути зайвими. Вислухайте її, а потім просто побудьте поруч — обійміть, погладьте по голові, візьміть за руку.

Поважайте своїх дітей і не знецінюйте їхні почуття

Усі люди заслуговують на шанобливе ставлення, і діти не виняток. Перестаньте перебивати й одіргувати їх, розмовляти язвливо або саркастично, не відмахуйтесь від прохань, не знецінюйте емоції та страхи.

Уявіть, що ви розповідаєте другові про свою біду, а він у відповідь сміється з вас і каже: «Та кинь вигадувати». Навряд чи ви ще раз наважитеся розповісти такій людині про свої переживання.

Кулька, яка полетіла, зламана палиця, образливе прізвисько в школі, несправедлива оцінка — усі ці проблеми можуть бути дуже значущими й викликати бурю емоцій. Чим би не поділилася ваша дитина, поставтеся до цього серйозно. Постарайтеся вникнути в суть і зрозуміти, що вона відчуває.

Саме спроба зрозуміти співрозмовника відрізняє хорошого слухача від того, хто просто чекає своєї черги заговорити.