Ми звикли чекати гіршого. Не тому, що хочемо бути песимістами й відмовляємося помічати будь-які проблиски надії. Наш мозок за своєю природою налаштований на негатив. Це означає, що ми швидше прокручуватимемо в голові жахливі сценарії, ніж прекрасні. І це пояснює, чому ми продовжуємо думати про те, що може піти не так у наступний момент, навіть коли об’єктивно все йде добре.

Крім того, у соцмережах і досі повно токсичного позитиву, який твердить, що від похмурого погляду на світ легко позбутися: достатньо лише думати про хороше й вірити в краще. Не дивно, що позитив сьогодні виглядає як абстрактна концепція, пов’язана з надуманими радісними афірмаціями, а будь-які спроби стати оптимістом здаються марною справою.

Втім, той факт, що наш мозок схильний зосереджуватися на поганому, не означає, що ми приречені на хронічний песимізм. Існують способи стати більш позитивною або принаймні менш негативною людиною, не удаючи й не змушуючи себе.

1. Почати з нейтрального ставлення

Щоб позбутися думок про найгірший варіант розвитку подій, не потрібно безупинно себе підбадьорювати чи штучно радіти життю. Наш мозок достатньо розумний, щоб розуміти, коли ми удаємо. Для початку цілком підійде нейтральне ставлення.

Наприклад, не варто говорити собі: «На моє повідомлення не відповіли. Схоже, мене кинули, це кінець». Краще обійтися без оцінок і висновків: «На моє повідомлення не відповіли, і мене це непокоїть. Але я не знаю, що відбувається насправді».

Іноді позитивний настрій починається з того, щоб привчати себе дивитися на речі трохи менш похмуро.

2. Викреслити абсолютні поняття зі свого словника

Багато хто вже знає, що думки на кшталт «зі мною завжди трапляється щось погане» не приносять жодної користі. Але кидатися в іншу крайність — «у мене все буде чудово!» — теж не найкраща ідея. Істина десь посередині.

Іншими словами, життя може бути складним, але воно також може ставати кращим. Тому важливо помічати сіру зону, де є місце і для чогось поганого, і для чогось хорошого. Дієвий спосіб відмовитися від чорно-білого мислення — перестати міряти все абсолютними категоріями на кшталт «завжди» або «ніколи», «все» або «нічого».

Наприклад, не злитися: «У цьому житті ніколи не буває по-моєму», — а констатувати факт: «Мене не взяли в команду, що поробиш». Або замість того, щоб нарікати: «Я ніколи нічого не можу зробити як слід», — поставитися до себе м’якше: «Так, я визнаю свою помилку, але це лише один проєкт».

Чим частіше ми ловимо себе на тому, що скочуємося до перебільшених і марних узагальнень, тим легше нам прийняти логічний і збалансований погляд на життя.

3. Запустити сценарій «Що буде, якщо це станеться?»

На жаль, погані речі можуть і будуть траплятися. Той, кого ми любимо, може піти. Роботу мрії, для якої ми ідеально підходимо, може отримати інший кандидат. Але не варто просто відганяти від себе думки про те, що буде, якщо все піде шкереберть. Краще відповісти на них чітким планом дій.

Наприклад, якщо здійснюється найгірший сценарій і робота дістається комусь іншому, що тоді? Можливо, відповіддю стане рішення взяти рекомендації у колег або доопрацювати резюме, перш ніж відгукуватися на подібну вакансію в майбутньому. Як би там не було, запасний план «якщо… то…» на випадок будь-якої потенційної невдачі дає підстави відчувати себе менш тривожним і пригніченим та більш підготовленим, упевненим і сповненим надій.

4. Згадати, як вдавалося справлятися з труднощами в минулому

Ще один спосіб вимкнути нашу внутрішню приреченість — визнати, що ми застрягли в сумній ситуації, а потім згадати останній раз, коли ми впоралися з чимось настільки ж поганим або навіть гіршим. Не зациклюватися на неприємних подіях минулого, а нагадати собі: ми здатні подолати все, до чого готові.

Два запитання, які тут стануть у пригоді: «Як у мене виходило справлятися раніше?» і «Що може допомогти тепер?». Ми залишаємося з розбитим серцем через перше кохання, плутаємося під час робочої презентації, робимо незграбні рухи на пробному занятті з йоги — усе це з часом стає далекими спогадами. Так, було прикро й боляче, але світ не зруйнувався, і такі моменти з минулого можуть слугувати вагомими доказами: так, важкі часи трапляються, але з цього не випливає, що ми приречені на вічні страждання.

5. Завести звичку відзначати маленькі перемоги

Коли в житті бракує великих, яскравих досягнень — таких як пробігти марафон або купити квартиру, — легко знецінити власний прогрес і скотитися до думки «у мене нічого не виходить». Але якщо чекати лише на «гідні» події, щоб відчути себе добре, то здебільшого ми почуватимемося ніяк.

Натомість варто щодня приділяти хвилинку тому, щоб відзначити хоча б одну маленьку подію, яка минула добре або краще, ніж очікувалося. Можливо, ранкова кава вийшла особливо смачною, або після тижня дощів нарешті виглянуло сонце, або в поліклініці до лікаря не було черги.

Коли ми тренуємо мозок помічати те, що йде добре, навіть коли навколо хаос, це закладає міцнішу реальну основу для позитивного мислення. Поступово такі спостереження накопичуються й допомагають зберігати оптимізм без натягнуто бадьорих гасел чи незручних афірмацій перед дзеркалом.