Нове моделювання припускає, що кільця Сатурна та супутник Титан могли виникнути внаслідок катастрофічних зіткнень між давніми місяцями планети.

Після місії Cassini з’ясувалося, що кільця Сатурна є відносно молодими. Водночас орбіта Титана демонструє ознаки швидкої еволюції. Це суперечило попереднім уявленням про стабільну прецесію — “повільне коливання осі обертання планети”. Дані показали, що розподіл маси Сатурна відрізняється від очікуваного.

Дослідження під керівництвом Матії Чука з SETI Institute пропонує сценарій злиття супутників. Згідно з моделлю, Титан утворився після зіткнення «прототитана» та меншого «протогіперіона». «Гіперіон дав нам найважливішу підказку про історію системи» — зазначив Чук. Орбітальний зв’язок Титана і Гіперіона вказує на відносно молодий динамічний стан.

Комп’ютерні симуляції показали, що після злиття могла виникнути нестабільність внутрішніх супутників. Через орбітальний резонанс — “ситуацію, коли періоди обертання співвідносяться як прості дроби” — їхні орбіти видовжувалися. Це призводило до зіткнень і утворення уламків. Частина матеріалу повторно зібралася в супутники, а частина сформувала кільця.

Вік кілець оцінюють приблизно у 100 мільйонів років. Нова модель також пояснює нахил орбіти Япета. Якщо гіпотеза підтвердиться, система Сатурна пережила щонайменше два катаклізми. Це свідчить про динамічне й насильницьке минуле планети-гіганта.

Перевірити гіпотезу може місія Dragonfly, що прибуде на Титан у 2034 році. «Стрекоза» дослідить геологію поверхні й хімічний склад. Виявлення слідів масштабного зіткнення стане ключовим аргументом на користь сценарію злиття.