У 1960-х роках Діана Вріланд була відповідальна за появу багатьох талановитих людей у світі моди і шоубізнесу. Однією із її «знахідок» стала Френсіс Патікі Штайн — цікава і талановита особистість, яка згодом навчила ціле покоління жінок стилю. Вріланд працювала редакторкою у виданнях Vogue і Harper’s Bazaar і саме завдяки другому зустріла Штайн. Знайомство відбулося 1960 року, коли Френсіс — студентка коледжу у той час — прийшла влаштовуватись на роботу.

«Вона одразу ж мене найняла та розіслала всім службову записку, в якій повідомлялося, що приїхала дівчина з чудовим волоссям. Люди очікували Рапунцель», — згадувала Френсіс.

Штайн почала працювати редакторкою у відділі капелюшків, які у ті роки ще були на піку популярності, і заради цієї роботи кинула навчання. У межах своєї роботи вона висвітлювала діяльність відомого тоді модиста Роя Галстона — автора інавгураційного капелюшка Жаклін Кеннеді і нью-йоркського світського тусівника. Завдяки цій роботі Френсіс опинилася у близькому колі друзів Галстона і 1968 року, коли він вирішив створити власний бренд, запросив її приєднатися до його команди.

«Ми дзвеніли (йдеться про прикраси — ред.), ми загорталися в тканини, ми ходили на лондонський блошиний ринок п’ять разів на рік. Ми мали вигляд, ніби щойно вийшли з Карпатських гір».

Зв’язки та кар’єра Штайн стрімко розвивалась і згодом вона стала директоркою моди у Vogue, і саме під час роботи у цьому виданні розмістила темношкіру модель Беверлі Джонсон на обкладинці і запросила на роботу ще нікому на той час не відому Веру Вонг.

«Я познайомилася з нею, коли продавала їй одяг у бутику Yves Saint Laurent на Медісон-авеню в Нью-Йорку. Вона сказала мені: „Одного дня, коли закінчиш коледж, подзвони мені — я влаштую тебе на роботу в Vogue“. Я почувалася як кінозірка, яку щойно відкрили», — згадувала Вонг.

Також Штайн активно висвітлювала роботу Кельвіна Кляйна. Вважається, що ця співпраця допомогла молодому дизайнеру знайти аудиторію для його сучасного на той час стилю. Кляйн та Штайн мали схожу естетику, любов до приглушених тонів, які були головними у колекціях дизайнера, тому він запросив Штайн у команду свого бренду — вона відповідала за ліцензування та аксесуари.

«Френсіс була однією з тих культових редакторок моди, з бездоганним стилем і певною загадковістю, така ж лячно-велична, як відполірований граніт. Один зі „священних монстрів“ тієї епохи. Вона носила кашемір так, ніби це був соболь», — згадував журналіст і редактор Vogue Андре Леон Таллі.

Саме творчий хист Френсіс Штайн — її здатність цілісно «зібрати» образ із сучасним відчуттям елегантності — привернув увагу Кетрін А. Д’Алессіо, президентки Chanel Inc. Її запросили приєднатись до команди бренду, щоб відродити його колишній імідж.

Річ у тім, що після смерті Коко Шанель 1971 року заснований нею Дім моди продовжив випускати колекції от-кутюр, лінію готового одягу, яку додали вже 1977 року та фірмові коштовності, однак мікс золотих ланцюжків та сумка Chanel зникли з продажу. Френсіс прийшла на посаду артдиректорки колекції аксесуарів Chanel, щоб перетворити цей напрям на сильний і важливий підрозділ Дому.

«Френсіс була однією з небагатьох людей, які могли спрямовувати Chanel у правильному напрямі», — казала Кетрін А. Д’Алессіо у інтерв’ю, — «тому що в неї редакторське око, звернене в майбутнє, але водночас вона дивиться на моду з жіночої точки зору. Це надзвичайно рідкісне поєднання. Френсіс цілком йому відповідає, до того ж вона розуміє Chanel і розуміє стиль у його тривкому, позачасовому сенсі».

Лінія аксесуарів, яку вона запустмила, включала як біжутерію, так і знамениту сумку на плечовому ремені. Її бачення подобалось клієнтам.

«Я намагалася перефразувати теорію аксесуарів Chanel: одяг та аксесуари повинні жити», — казала Штайн. «У цьому і полягає секрет. Коли я чую, як продавець каже: „Ось як слід зав’язувати цю блузку“, я мало не помираю. Ключ до сучасного одягу — це гардероб, який можна носити. Ви повинні вміти носити блузки, спідниці, штани та піджаки різними способами. Маючи кілька речей, ви можете перетворити менше на більше. У цьому суть одягу сьогодення. Крім того, задоволення від стилю одягу Chanel полягає в тому, що ви можете носити будь-який одяг майже в будь-який час доби, залежно від того, як ви його доповните аксесуарами».

Для створення колекцій ювелірних виробів для бренду Френсіс тісно співпрацювала з Жозетт Гріпуа, донькою легендарної Сюзан Гріпуа. Їхній бренд Gripoix Paris протягом багатьох років співпрацював з Chanel, особливою популярністю користувалися аксесуари у візантійському стилі. Під час роботи вона та команда майстрів бренду поєднували високі техніки золотарства з матеріалами біжутерії, зокрема pâte de verre (литим склом). Саме Штайн швидко повернула сміливу біжутерію в самий центр колекцій Chanel. Також вона співпрацювала з компанією Goossens — ще одним культовим виробником прикрас.

Її дизайнерська естетика стала миттєво впізнаваною: роботи вирізнялися активним використанням кольору, флоральних мотивів і масивних металевих елементів.

«Браслет чудовий, якщо його можна одягати та знімати, і він не намотується на друкарську машинку та не стікає у тарілку, коли ви робите елегантний жест», — розповіла Штайн Associated Press 1989 року.

Водночас, як зазначає Орелі Васі, спеціалістка з сумок і аксесуарів Sotheby’s, визначальними для її власного стилю стали стримані срібні прикраси, без яких Френсіс не з’являлась на публіці.

«Срібні браслети були її справжнім підписом — вона носила їх постійно. Це демонструвало її особистий стиль, який виходив за межі іконографії Chanel. Вони були ближчими до її власного бачення дизайну».

Газета The New York Times описала Штайн як перфекціоністку з яскравою особистістю та сильним характером та і сама вона про себе так казала.

«Я обожнюю те, що роблю… але я самотня людина, і я знаю, що маю репутацію складної людини. Це мене непокоїть, тому що більшість людей, які працювали зі мною, знають, як наполегливо я працюю над тим, що роблю. Я перфекціоністка», — казала Френсіс про себе.

Сьогодні вінтажна біжутерія Chanel створена за часів роботи у бренді Френсіс Патікі Штайн, користується особливим попитом у найвідданіших поціновувачів — за нею полюють на аукціонах і шукають у колекціонерів.

Однак жінка мала і власний іменний бренд прикрас Frances Patiky Stein (на прикрасах вказане маркування F.P.S.), який вирізняється незвичними сміливими геометричними дизайнами, великими формами, додаванням кольорового скла Gripoix та позолоти. Зокрема у колекціях можна було зустріти браслети-манжети, кулони на великих ланцюжках, брошки та сережки. Деякі з колекцій прикрас мали і класичніші дизайни, наприклад, могли складатись зі скляних намистин. Застібка теж дуже характерна — у вигляді літери S.

Френсіс була заміжня за художником Рональдом Штайном, однак цей шлюб закінчився розлученням. Вона померла 2021 року від раку легень у своїй квартирі в Парижі у віці 84 років.

Фотографії прикрас надані для публікації Катериною Вейпан — колекціонеркою та власницею платформи Kira Vintage. Більше інформації про вінтажні прикраси, моду та історію брендів ви можете знайти на платформі пані Катерини.