Археологи виявили в Лаосі незвичайну кам’яну «посудину смерті». За попередніми даними, її використовували для розміщення частково розкладених останків кількох поколінь людей приблизно 1 200 років тому.

Раніше у Південно-Східній Азії знайшли тисячі подібних глечиків багатовікової давності. Вчені припускали, що вони пов’язані з поховальними практиками, але прямих доказів не було. Нова знахідка, яка отримала назву «Посудина 1», стала першою, де збереглися недоторкані людські кістки, що підтвердило цю гіпотезу.

Археолог з Університету Джеймса Кука в Австралії Ніколас Скопал зазначив, що ця посудина належить до найбільших із відомих у Лаосі. Вона вирізняється товстими стінками, широкою основою та чашоподібною формою.

Під час розкопок посудина заввишки 2,05 метра вразила дослідників кількістю кісток та їхнім розташуванням. Черепи лежали по краях, а кістки рук і ніг — окремими групами, що вказує на поміщення всередину вже розкладених тіл, а не на одноразове поховання. Усередині також знайшли різнокольорові скляні намистини, багато з яких були виготовлені в Індії.

Радіовуглецевий аналіз зубів показав, що останки поміщали туди неодноразово — у період приблизно з 890 по 1160 роки. Усередині виявили кістки як маленьких дітей, так і дорослих. За словами вчених, усе свідчить про колективний поховальний простір, яким користувалися протягом кількох поколінь, можливо цілі родини або громади.

Автори роботи наголошують, що для розуміння походження цих людей та їхніх зв’язків необхідні додаткові дослідження, зокрема аналіз давньої ДНК, який ще належить провести.

Посудину виявили на ділянці №75 у Долині глечиків — на плато Сіангкхуанг на півночі Лаосу. Цей ландшафт відомий більш ніж двома тисячами видовбаних кам’яних глечиків заввишки від 1 до 3 метрів. Їх створювали вздовж жвавих торговельних шляхів, що діяли приблизно з 500 року до нашої ери до 500 року нашої ери. Водночас про народ, який створив ці споруди, та подробиці обрядів поки відомо дуже мало.