Штучний інтелект дедалі активніше входить у навчання. Студенти використовують чат-боти для пошуку інформації, підготовки до семінарів, написання текстів, розв’язання задач і навіть формулювання власної позиції. На перший погляд, це просто зручний інструмент, який допомагає економити час.

Проблеми починаються тоді, коли ШІ перестає бути помічником і фактично бере на себе весь процес мислення. Якщо студент постійно отримує готові відповіді, він менше тренується аналізувати інформацію, знаходити аргументи, працювати зі складними текстами та формулювати власні висновки.

У результаті молодий фахівець може добре володіти сучасними ШІ-інструментами, але водночас виявитися неготовим до завдань, де потрібно самостійно думати. І саме ця суперечність дедалі більше привертає увагу викладачів, дослідників та роботодавців.

ШІ може зробити студентські відповіді однаковими

Ще кілька років тому підготовка до семінару зазвичай вимагала прочитати текст, знайти додаткову інформацію, осмислити її та сформулювати власну позицію. Навіть якщо думка була суперечливою або незвичною, вона залишалася результатом самостійної роботи.

Генеративний ШІ значно спростив цей процес. Тепер достатньо поставити чат-боту запитання й попросити його підготувати оригінальну інтерпретацію твору, пояснити складну концепцію або сформулювати аргументи для дискусії.

Через це змінюється і саме навчальне середовище. Студенти можуть обговорювати досить складні концепції, однак кількість справді нових ідей при цьому зменшується. Якщо багато людей користуються подібними ШІ-моделями для виконання однакових завдань, їхні відповіді поступово стають схожими між собою.

І справа не лише в академічній доброчесності. Значно серйозніше питання полягає в тому, чи встигає людина сформувати власний стиль мислення, якщо більшу частину інтелектуальної роботи постійно делегує алгоритмам.

Нейромережі можуть заважати нам здобувати знання

Захоплення студентів ШІ парадоксальним чином навіть підвищило рівень дискусій на заняттях, визнав Томас Чаттертон Вільямс, науковий співробітник Американського інституту підприємництва. Студенти почали «обговорювати» складніші концепції, однак кількість справді нових і власних ідей при цьому зменшилася.

Страждати може не лише критичне мислення, а й базові когнітивні навички. Наприклад, дослідники Пенсильванського університету з’ясували, що ШІ справді здатен допомогти старшокласникам опанувати нову тему з математики та виконувати тренувальні завдання. Однак після втрати доступу до нейромережі такі учні могли справлятися із завданнями гірше за тих, хто від самого початку не використовував ШІ.

У США говорять навіть про проблеми з умінням уважно читати та осмислювати текст. Джессіка Хутен Вілсон, професорка гуманітарних наук в Університеті Пеппердайна, розповідала Fortune, що частина студентів не може повноцінно зрозуміти навіть ті фрагменти тексту, які вони разом читають безпосередньо на заняттях.

Щоб молоді люди краще засвоювали матеріал, викладачці доводиться читати уривки разом із ними вголос, детально розбирати текст рядок за рядком і неодноразово повертатися до нього протягом семестру. При цьому Пеппердайн вважається престижним університетом із високими вимогами до студентів.

Надмірна залежність від ШІ також може послаблювати цікавість до знань і здатність учитися самостійно. А ця навичка потрібна людині протягом усього життя.

В одному з американських досліджень школярі використовували ШІ під час виконання тренувальних завдань для SAT — стандартизованого тесту, який часто враховують під час вступу до американських коледжів. Після того як учнів позбавляли доступу до нейромережі, їм ставало складніше знаходити правильні відповіді. Вони також частіше пропускали запитання, ніж ті, хто спочатку працював без ШІ.

Виходить, що школярі, які звикли делегувати нейромережі частину розумових процесів, частіше здавалися, коли потрібно було думати самостійно. Дослідників це насторожило, адже наполегливість є необхідною складовою опанування практично будь-якої складної навички.

За логікою, після університету людина має бути готовою виходити на ринок праці. Звичайно, університет не зобов’язаний навчити випускника всіх тонкощів майбутньої професії. Однак вища освіта принаймні має розвивати здатність думати, аналізувати інформацію, ставити запитання та самостійно шукати рішення.

Якщо нейромережа поступово підміняє ці процеси, проблема виходить далеко за межі університетських аудиторій і починає впливати на подальшу кар’єру.

Якщо викладачів може просто засмучувати те, що студенти бездумно повторюють відповіді ШІ, роботодавці вже безпосередньо стикаються з наслідками. Перед компаніями постає цілком практичне запитання: що робити з випускниками, які звикли думати за допомогою нейромережі?

Роботодавців насторожують випускники, які виросли разом із ШІ

У 2025 році Трой Джоллімор, професор етики Каліфорнійського державного університету, заявив New York Magazine, що велика кількість студентів може вийти з університетів із дипломами, але без достатньо розвинених навичок читання та письма. Настільки радикального сценарію поки не сталося, однак роботодавці вже помічають інші проблеми.

Один із нью-йоркських фінансистів розповів Financial Times, що молоді спеціалісти, які навчалися в епоху нейромереж, іноді пропонують на роботі «лякаюче» поверхові ідеї. Таких людей почали називати AI natives — приблизно «поколінням ШІ», тобто людьми, для яких генеративний штучний інтелект став звичайним інструментом ще під час навчання.

За словами фінансиста, деякі компанії через це починають уважніше придивлятися до випускників гуманітарних спеціальностей. Логіка полягає в тому, що вони можуть менше покладатися на автоматизацію та більше тренувати роботу з текстами, аргументацією й аналізом.

«Нам потрібне критичне мислення, а не просто вміння користуватися ШІ», — пояснив він.

І тут виникає парадокс. З одного боку, роботодавці дедалі більше цінують працівників, які вміють працювати зі штучним інтелектом. У багатьох вакансіях уже прямо або опосередковано очікується певний рівень ШІ-грамотності. І це справді корисна навичка: нейромережі можуть прискорювати робочі процеси та скорочувати кількість рутинних завдань.

З іншого боку, взаємодіяти з ШІ потрібно так, щоб він не перетворювався на когнітивну милицю. Уміння читати, аналізувати, критично мислити, перевіряти інформацію та вчитися залишаються необхідними незалежно від розвитку технологій.

Існує навіть думка, що одним із найцінніших професійних умінь майбутнього стане особистий смак — здатність розуміти, що справді добре, доречно й оригінально. Адже це те, що нейромережі поки не можуть повноцінно замінити. Культурний критик Кайл Чайка зазначає, що тема особистого смаку вже активно обговорюється серед стартапів і технологічних компаній Кремнієвої долини.

Звичайна грамотність усе ще важливіша за саму лише ШІ-грамотність.

Тому студенти, які роблять ставку на нейромережі на шкоду всім іншим навичкам, ризикують опинитися в парадоксальній ситуації: вони чудово вмітимуть користуватися інструментом, але виявляться не готовими до завдань, заради яких цей інструмент узагалі потрібен.

Що з цим можна зробити

Ми точно продовжимо делегувати нейромережам багато базових і рутинних завдань — наприклад, складання типових звітів або систематизацію великих обсягів даних. Але водночас важливо не втратити навички, які раніше розвивалися природним шляхом просто тому, що нам доводилося використовувати їх щодня.

Тут напрошується аналогія зі спортом. Коли життя стало комфортнішим і людям більше не потрібно постійно багато ходити пішки, носити важкі речі чи виконувати фізичну роботу, з’явилися спортзали — місця, де ми спеціально навантажуємо тіло, щоб підтримувати його у формі.

Не виключено, що з мозком станеться щось подібне. Може виникнути своєрідний «ментальний фітнес» — заняття, спрямовані на тренування пам’яті, уваги, концентрації та здатності самостійно розв’язувати складні завдання.

Можливо, перші ознаки такої тенденції вже помітні. Серед молоді знову набирають популярності судоку, шахи та інші інтелектуальні ігри. Не виключено, що незабаром захоплення головоломками та вправами для розвитку мислення сприйматимуть майже як окрему корисну навичку — поряд із комунікабельністю, здатністю навчатися та стресостійкістю.