Вашингтон робить ставку на прагнення острів’ян до незалежності та грошові виплати для них

Окрилений блискавичною операцією в південноамериканській Венесуелі, президент США Дональд Трамп знову повернувся обличчям на північ. Бажання встановити контроль над Гренландією не залишає його, попри те, що свіжі заяви з Білого дому викликали різку реакцію в Європі.

«ЗАЛІЗНІ ЗАКОНИ СВІТУ»

Ще під час першого президентського терміну Трамп відкрито заявляв про можливість купівлі Гренландії, хоча тоді до цієї забаганки мало хто ставився серйозно – навіть серед його оточення.

Під час другого президентського терміну він почав наполегливо повторювати цю ідею, аргументуючи потребу заволодіти островом, навколо якого нібито снують російські та китайські кораблі, міркуваннями національної безпеки.

Фото: ОПУ

Яструби з президентського оточення натякають навіть на можливість застосування силового варіанта, якщо дипломатія і торгівля не спрацюють. Провідний радник президента з політичних питань, заступник керівника апарату адміністрації, ідеолог руху MAGA Стівен Міллер заявив, що острів має бути частиною США і що «ніхто не воюватиме зі Сполученими Штатами через майбутнє Гренландії».

«Ми живемо в реальному світі, яким керує сила, яким керує примус, яким керує влада, – сказав радник. – Це залізні закони світу від початку часів».

Враховуючи, що радники нинішнього очільника Білого дому радять йому лише те, що приємне для його слуху, нескладно припустити, що таку саму позицію займає і він сам.

Проте Копенгаген доволі жорстко відповів на цю риторику. Данські війська негайно відреагують застосуванням сили на будь-яке вторгнення в Гренландію, не чекаючи наказів, заявили в міністерстві оборони Данії.

ОСТРІВ СТРАТЕГІЧНОЇ СЛАВИ

Гренландія займає унікальне стратегічне положення – між Північною Америкою та Росією, на стику арктичних маршрутів, що швидко набиратимуть вагу в умовах танення льодовиків. Саме через цей регіон проходять потенційні нові торговельні шляхи між Заходом та Азією, які можуть суттєво змінити глобальну логістику.

Крім того, на острові є великі запаси корисних копалин, зокрема рідкісноземельних металів, необхідних для оборонної промисловості та високих технологій. У контексті глобального суперництва з Китаєм, який домінує на цьому ринку, доступ до таких ресурсів набуває для США стратегічного значення.

Фото: unsplash

Водночас Гренландія протягом десятиліть є ключовим елементом американської системи раннього попередження про ракетні загрози. Космічна база Пітуффік на острові залишається одним із важливих вузлів оборонної інфраструктури США в Арктиці.

Насправді Сполучені Штати й без формального контролю мають надзвичайно широкі військові можливості в Гренландії. Оборонна угода між США та Данією, укладена ще у 1951 році та оновлена у 2004-му, фактично дозволяє американській стороні розширювати військову присутність, будувати об’єкти та здійснювати операції за погодженням із Копенгагеном і владою автономії.

Експерти зазначають, що за умови дипломатичного підходу США могли б отримати майже все необхідне для зміцнення арктичної безпеки без будь-яких спроб примусу. Саме тому жорстка риторика Вашингтона викликає подив серед союзників.

Очевидно, не всі розуміють, що мета Трампа – це не просто посилення національної безпеки Сполучених Штатів, а прирощення територій задля увічнення його як найвидатнішого американського президента всіх часів. Зовнішньополітичні перемоги також потрібні Трампу з тактичних міркувань – напередодні проміжних виборів до Конгресу для посилення позицій республіканців.

Гренландія з населенням близько 57 тис. осіб входить до складу Королівства Данія, але має широку автономію та власний парламент. Водночас зовнішня та оборонна політика залишаються в компетенції Копенгагена. Упродовж останніх років у гренландському суспільстві зростають настрої на користь незалежності, однак будь-який крок у цьому напрямі можливий лише через референдум.

Фото: Juliette Pavy

Під час опитування громадської думки 2025 року 56% гренландців заявили, що проголосували б за незалежність, тоді як 28% – виступили б проти. При цьому 85% острів’ян не хочуть, щоб їхній острів став частиною Сполучених Штатів, і лише 6% виступають «за».

Заяви Трампа лише посилили внутрішню консолідацію. У березні на острові було сформовано широку коаліцію, а в політичних деклараціях чітко зафіксовано тезу: «Гренландія належить її народові».

Навіть більше, Данія і Гренландія об’єднали зусилля, намагаючись переконати американських законодавців та ключових посадовців адміністрації Трампа утриматися від намірів захопити острів.

Данський уряд дав зрозуміти, що силовий тиск означав би фактичний крах НАТО.

Європейські столиці, своєю чергою, публічно підтримали Данію та наголосили на непорушності принципів суверенітету й територіальної цілісності.

Ситуація навколо Гренландії демонструє кардинальну зміну американського підходу до міжнародних відносин: замість союзів і правил – економічний тиск і військова сила щодо відверто слабших.

Власне, гренландське питання – це тест на здатність західної цивілізації зберегти здобутки останніх десятиліть, який покаже, куди вона рухатиметься в найближчі роки.

СЦЕНАРІЇ «ЗАХОПЛЕННЯ»

З коментарів політиків та експертів випливає, що стратегія США щодо заволодіння островом базується все ж таки не на прямому протистоянні з Данією, а радше на використанні внутрішньополітичних процесів у самій Гренландії. Ставка робиться на прагнення острів’ян до незалежності.

Після проведення референдуму з відповідними результатами й виходу зі складу Данії Гренландія отримала б право самостійно укладати міжнародні угоди, зокрема в оборонній та економічній сферах. Це відкриває простір для прямих двосторонніх домовленостей зі США, які нині потребують погодження з Копенгагеном.

Європейські спецслужби звертають увагу на намагання Сполучених Штатів інформаційно впливати на місцевих мешканців. Данська служба безпеки і розвідки PET попередила, що територія «є об’єктом кампаній впливу різного роду». Формується відчуття неминучості змін, підсилюються голоси політичних груп, які активно виступають за незалежність, а США малюються як надійний зовнішній партнер – єдиний гарант безпеки й добробуту.

Другий рівень можливого сценарію – пропозиція Гренландії вигідних економічних і безпекових умов у разі стратегічного зближення зі США. Йдеться не обов’язково про формальне приєднання, а радше про модель асоційованого партнерства, за якої Сполучені Штати забезпечують фінансування, інфраструктурну підтримку та оборону в обмін на практично необмежену військову присутність.

Фото: ОПУ

Адміністрація Трампа вже заявляла, що хотіла б, аби Гренландія підписала угоду про вільну асоціацію. США мають подібні формати відносин з кількома острівними державами в Тихому океані – Палау, Мікронезією, Маршалловими Островами.

Для Гренландії це означало б значно більші фінансові потоки, ніж нинішні субсидії з Данії. Наразі американські посадовці зосереджені на розробленні потенційних бізнес-угод, які дали б США змогу посилити вплив на острів. Зокрема, йдеться про проєкти з видобутку рідкісноземельних мінералів, а також будівництва гідроелектростанцій та інших підприємств.

Адміністрація Трампа обговорює можливість одноразових грошових виплат жителям Гренландії, аби переконати їх відокремитися від Данії та приєднатися до Сполучених Штатів. Називають суми від 10 до 100 тисяч доларів на одну особу. Конкретні механізми та терміни можливих виплат поки що не визначені.

Проте, по суті, цілковита залежність від США може не влаштовувати населення острова, – з одного боку. А з другого, – неясно, чи відповідала б така форма відносин амбіціям Трампа.

Попри те, що військовий варіант публічно не декларується як пріоритетний, про нього періодично говорять у Вашингтоні. Можливо, для створення додаткового тиску, більшої податливості європейців. Зі суто оперативного погляду острів є вразливим: він не має власних збройних сил, а військова присутність Данії, попри сміливі заяви міністерства оборони країни, обмежена.

Американські збройні сили вже мають інфраструктуру на території Гренландії, що дає змогу швидко наростити контингент. Проте реалізація такого сценарію означала б безпрецедентний крок – фактичний напад одного члена НАТО на іншого.

Аналітики одностайні: це стало б ударом по самому існуванню Альянсу, спричинило б глибоку кризу у відносинах США з європейськими союзниками й завдало б шкоди американським стратегічним інтересам у світі. Крім того, будь-яка тривала операція потребувала б схвалення Конгресу США, що видається малоймовірним.

УКРАЇНСЬКИЙ ФАКТОР?

Ключовою перешкодою для будь-яких радикальних змін навколо Гренландії залишається позиція Європи. У дипломатичних колах не виключають сценаріїв неформального обміну інтересами на тлі російської війни проти України.

За твердженням Politico, одним із можливих сценаріїв, які запропонував неназваний дипломат ЄС, може стати пакетна угода «безпека в обмін на безпеку», відповідно до якої Європа отримає жорсткіші гарантії від адміністрації Трампа щодо України в обмін на розширення ролі США в Гренландії.

«Хоча це здається гіркою пігулкою, її може бути легше проковтнути, ніж альтернативний варіант – дратувати Трампа, який може відповісти санкціями, виходом з мирних переговорів або підтримкою Путіна в переговорах з Україною», – зазначає видання, не уточнюючи, про яке саме розширення американської присутності на острові й до якої межі може йтися.

Володимир Ільченко, Нью-Йорк

Перше фото: pixabay