Діти засвоюють не лише те, що їм говорять прямо. Вони також запам’ятовують, як дорослі відгукуються про самих себе й про оточення та як поводяться. Тому батькам важливо стежити, щоб одні слова не суперечили іншим, і не втрачати з поля зору патерни, які дитина може перейняти сама по собі, без жодних настанов.

1. Як батьки ставляться одне до одного та до інших членів сім’ї

Лише здається, що дитина не помічає, як мама закочує очі в розмові з бабусею або кидає докірливий погляд на тата. Діти цілком здатні розпізнавати такі невербальні сигнали. Вони також можуть уловити критичне чи нелесне зауваження, навіть коли дорослі намагаються подати все як жарт або прикриваються сарказмом.

Діти спостережливіші, ніж прийнято вважати, тому батькам варто якомога краще відгукуватися про всіх дорослих членів сім’ї, які присутні в житті дитини. Навіть якщо вона перебуває в іншій кімнаті, найімовірніше, вона все почує й запам’ятає.

Важливо дотримуватися цього правила незалежно від того, які стосунки склалися між дорослими. Так дитина зможе почуватися в безпеці, впевненою в собі й оточеною турботою, її емоційний зв’язок із батьками зміцниться, і вона менше тривожитиметься.

Наприклад, добре, якщо діти чують такі фрази: «Як здорово мама придумала сходити всім разом на скеледром, було весело!» або «Вечеря дуже смачна, тато чудово готує».

2. Як батьки сприймають власне тіло

Дитина бачить, як батьки реагують на своє відображення в дзеркалі — явно чи непомітно. Вона помічає, якщо хтось із дорослих соромиться носити відкритий одяг, бо незадоволений своєю фігурою, або відмовляється фотографуватися, бо не подобається собі на знімках. На основі цих спостережень дитина сама вирішує, що вважається хорошим і поганим, бажаним і небажаним.

Своєю поведінкою дорослі постійно подають дітям приклад того, як можна ставитися до власного тіла. Жодна дитина не почне соромитися свого зросту чи ваги, доки не почує несхвальні коментарі або не помітить, як хтось інший почувається невпевнено через зовнішність.

3. Які в батьків насправді цінності

Діти роблять висновки про цінності дорослих, спираючись на їхню звичну поведінку в повсякденних ситуаціях. Іноді слова й учинки батьків розходяться з тим, чого вони навчають дитину.

Наприклад, можна говорити дітям, що футбол — це командна гра, вона допомагає розвивати корисні навички й просто весело проводити час із друзями. Але потім, забираючи сина чи доньку після тренування, насамперед запитати: «Хто переміг?» Або можна раз по раз повторювати, як важливо бути чесним, а потім попросити дитину збрехати про свій вік, щоб купити дешевший квиток на атракціони.

Дитина виросте зі сформованою системою власних цінностей і з чітким уявленням про те, що насправді важливо для її батьків. Вона зробить ці висновки, просто спостерігаючи за ними в повсякденному житті, незалежно від того, що дорослі свідомо намагалися їй прищепити. Тому недостатньо один раз сформулювати й передати дітям певні цінності. Дорослі самі мають щодня керуватися ними, допомагаючи розв’язувати проблеми, з якими стикається дитина.

4. Наскільки батьки виявляють співчуття до самих себе

У дитини може бути власний характер, але здатність виявляти милосердя й співчуття вона найчастіше переймає від значущих дорослих. Якщо дитина сварить себе за помилку в контрольній роботі, батьки можуть її втішати й радити не сприймати все так близько до серця. Але якщо вони самі так само ставляться до власних невдач, дитина зверне на це увагу. Вона може скопіювати у дорослих способи справлятися з помилками, їхній внутрішній діалог, нереалістичні очікування від самих себе та схильність до перфекціонізму.

Батьки, яким бракує самоспівчуття і які надто суворо себе судять, мимоволі вчать дитину бути критичною й жорсткою до самої себе. І навпаки, дорослі, які добрі до себе, визнають свої помилки й рухаються далі, навчають дітей бути стійкими та використовувати кожну невдачу як можливість для зростання.

5. Як батьки ставляться до їжі

Коли батьки поділяють продукти на «хороші» й «погані», пропускають сніданки чи вечері, звинувачують себе за кожен з’їдений гамбургер або «шкідливе для фігури» печиво — діти все це помічають і беруть до уваги. Поступово такі слова й учинки формують ставлення дитини до їжі й потенційно можуть призвести до нездорових харчових звичок.

Зазвичай діти їдять ту саму їжу, що й їхні батьки, і в зовсім юному віці, і подорослішавши. Показуючи приклад зваженого та позитивного підходу до харчування, дорослі можуть прищепити дитині здорове ставлення до їжі.

6. Як батьки говорять про своїх дітей з іншими дорослими

Коли діти поводяться неприйнятно й створюють проблеми, батьки можуть з іронією розповідати комусь про «чудовий похід до лікаря» та «геніальний рецепт каші з котячим кормом». Або ж відпускати жарти, які, як їм здається, дитина не зрозуміє.

Вона справді може не розуміти, що все це насправді означає, але може вловити простий факт: дорослі не в захваті від того, що сталося. Це може позначитися на самооцінці дитини та її стосунках із батьками.

Обговорюючи своїх дітей із родичами, друзями чи сторонніми людьми, потрібно уважно стежити за словами. Наприклад, варто говорити про урок, який дитина винесла з ситуації, або про рішення, яке вона знайшла для проблеми, а не зосереджуватися на самій ситуації чи проблемі. Також батьки можуть уявити, розмовляючи з іншими дорослими, що звертаються не до них, а безпосередньо до свого сина чи доньки.