Якщо про пару кажуть «у них ідеальні стосунки», це вважається компліментом. Хоча ці слова, можливо, варто сприймати як привід насторожитися. І вже точно не варто прагнути до таких самих ідеальних стосунків.

1. Ваш ідеал може не збігатися з ідеалами інших

Толстой був неправий. Не лише кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму, а й усі щасливі сім’ї не схожі одна на одну. Жодного еталона прекрасних стосунків із палати мір і ваг просто не існує.

І тут виникає запитання: ідеальні стосунки — це взагалі які? Для когось це стосунки без сварок, для когось — з італійськими пристрастями та бурхливим сексом після примирення. Для одних — весілля і діти в перспективі, для інших — жити моментом і нічого не планувати.

Прагнення до досконалості в такому разі — це спроба всидіти на двох стільцях, причому на тих, де на одному піки заточені. А пошук ідеалу — утопічна ідея, адже його не існує. Тому ваші стосунки ніколи не будуть ідеальними. І якщо так, то чи варто одразу йти цією доріжкою, чи краще вкласти сили в розвиток чогось реального?

2. Прагнення до ідеалу заважає знайти одне одного

Припустімо, йдеться не про універсальний ідеал, а про спробу побудувати стосунки, які будуть ідеальними саме для вас. Але й тут є підступний нюанс. Усі ми люди, і всі ми недосконалі. Навіть якщо людина реально 10 із 10, зовсім без недоліків, у неї все одно можуть бути періоди слабкості, сумнівів, тривоги. Вона не робот, і це нормально. І ви, до речі, теж.

Звісно, на початку стосунків ми всі демонструємо найкращу версію себе. Не тому, що брешемо, — просто більше стараємося, щоб виглядати краще в очах нового коханого або нової коханої. Але шар глянцевого лаку рано чи пізно піде тріщинами.

У цей момент партнер перестає бути ідеальним. І якщо прагнути досконалих стосунків, можна не зрозуміти, що людина вам підходить не всупереч, а завдяки своїм тріщинкам, які для когось — виробничий брак, а для когось — прекрасний кракелюр. Особистість формують не лише переваги, а й недоліки, і деякі з них здатні зробити обох тільки щасливішими.

3. Прагнення до ідеалу заважає бачити одне одного

Ідеальність передбачає набір критеріїв, яким потрібно відповідати. І поки ви займаєтеся тим, що будуєте ідеальні стосунки, ви випускаєте з поля зору реальність одне одного. Не помічаєте страхів, слабкостей, моментів, коли потрібна допомога.

Можливо, в ідеальних стосунках люди не помиляються, не сваряться, вирішують конфлікти за підручниками з психології. У реальних іноді доводиться поступатися, навіть якщо неприємно, пробачати, ловити себе на неекологічному крику або мовчанні у відповідь на запитання. Можливо, з боку це виглядає не дуже і не відповідає порадам експертів. Зате так ви вчитеся розуміти одне одного такими, якими ви є, а не якими повинні бути.

4. Прагнення до ідеалу заважає розвитку

Здавалося б, усе навпаки: прагнення до ідеалу має підштовхувати нас до змін і самовдосконалення. Але будь-які експерименти, спроби зробити щось інакше передбачають наявність простору для помилки. Перфекціонізм цього простору не дає, і навіть якщо людина розвивається, то рухається маленькими безпечними кроками. Хоча іноді для змін потрібно бути готовим упасти, схибити, адже саме це і є шлях до кращого. І взагалі: недосконала людина з плоті й крові змінюється, а ідеальний образ — ні.

5. Ідеал змушує відповідати, а не обирати

Припустімо, ви член королівської родини або кей-поп-айдол — невідомо, для кого правила суворіші. У вас чітко вивірений імідж і величезний список заборон, бо від вас вимагають відповідності образу. Ви не можете робити, що хочете, пробувати, що хочете. І навіть хотіти не можете — не дозволено. Поки у вас є статус, ваше головне завдання — робити все, щоб не зруйнувати репутацію. У підсумку альтернатив усього дві: бути членом королівської родини чи кей-поп-айдолом або жити за покликом серця.

З ідеальними стосунками те саме. Вони передбачають набір правил, яким потрібно відповідати. Крок праворуч, крок ліворуч — і ось стосунки перестають бути ідеальними, бо ідеал — це точка, а не спектр. Життя складніше за це, тому не варто заганяти себе в рамки.

6. Ідеал змушує витрачати сили не на те

На підтримання ідеального фасаду йде багато сил. Це і постійний контроль, щоб усе було «правильно», і страх, що щось піде не так, і бажання, щоб усі навколо оцінили досконалість ваших стосунків — інакше навіщо так старатися.

Але наші ресурси не безмежні. Якщо витрачати занадто багато сил на підтримання фасаду, є ризик, що всередині будівлі нічого не залишиться, бо її просто ніколи буде облаштовувати.