Розбираємося, де закінчується здоровий глузд і починається технологічний фольклор.

Ми міняємо смартфони кожні кілька років і вважаємо, що перебуваємо на вістрі прогресу, — але водночас серйозно сприймаємо безглузді технологічні забобони з середини 2000-х. І добре б це стосувалося лише старшого покоління, яке з ґаджетами «на ви», але ні: подібне регулярно можна почути й від тих, хто буквально виріс зі смартфоном або планшетом у руках.

Достатньо зазирнути в коментарі під будь-якою статтею про технології, щоб натрапити на знайоме: «екрани 120 Гц не потрібні», «телефон шкідливо залишати на зарядці на ніч», «колонки нас підслуховують» тощо. Люди не лише щиро вірять у все це, а й відчайдушно сперечаються з оточенням, множачи хибні уявлення та передаючи їх далі.

Ми вирішили розібрати найпопулярніші стереотипи про ґаджети й пояснити, чому час залишити ці штампи в минулому.

1. Вивантаження застосунків із панелі багатозадачності корисне

Багато хто регулярно закриває застосунки в панелі багатозадачності, вважаючи, що так смартфон працюватиме швидше, а розряджатиметься — повільніше. Логіка проста: що менше програм, то нижче навантаження на систему й акумулятор. Ця звичка тягнеться ще з часів старих смартфонів, коли зайві процеси справді могли уповільнювати роботу, і досі активно підтримується «порадами» з інтернету.

Але річ у тім, що сучасні застосунки для iOS і Android у списку багатозадачності не працюють активно й не витрачають ресурси. Навпаки, постійне примусове закриття може збільшувати навантаження на акумулятор: під час повторного запуску системі доводиться заново завантажувати застосунок і дані.

Тож закривати програми має сенс лише у виняткових випадках — якщо вони зависли або працюють некоректно. В іншому ж смартфон значно ефективніше керує пам’яттю та енергією самостійно.

2. Новий пристрій потрібно повністю розрядити перед першою зарядкою

Ця порада й досі кочує форумами, коментарями та пам’ятками для новачків. Вважається, що першу зарядку після купівлі ґаджета обов’язково потрібно починати лише після повного розряду — нібито так акумулятор «калібрується», набирає максимальну ємність і надалі витрачає енергію повільніше. Корені міфу сягають часів нікель-кадмієвих і нікель-металгідридних батарей: у них справді був ефект пам’яті, через який неправильна зарядка могла з часом зменшувати доступну ємність.

Нині в смартфонах, ноутбуках і навушниках найчастіше використовуються літій-іонні та літій-полімерні акумулятори, у яких такого ефекту просто немає. Основне калібрування виконується ще на заводі, а далі контролер живлення сам відстежує рівень заряду під час використання. Користувачеві не потрібно робити нічого вручну — навпаки, для літієвих батарей повний розряд не потрібен і навіть шкідливий, адже прискорює зношування акумулятора й скорочує строк служби.

3. Вимкнення Wi-Fi та Bluetooth економить батарею

Якщо щось увімкнено — значить, воно споживає енергію. У контексті бездротових модулів це пояснюють тим, що вони постійно шукають мережі, обмінюються даними й розряджають батарею. А отже, Wi-Fi і Bluetooth обов’язково потрібно вимикати, коли вони не потрібні. Звичка тягнеться з часів, коли радіомодулі справді були «ненажерливими». Але вже давно Wi-Fi і Bluetooth у режимі очікування майже не впливають на автономність.

Основне споживання енергії припадає на екран, процесор, мобільну мережу та активні застосунки, а не на самі бездротові чипи. Ба більше, постійні ручні перемикання можуть призводити до додаткових витрат енергії, адже система щоразу заново встановлює з’єднання.

Тож у повсякденному використанні вимикати Wi-Fi і Bluetooth заради економії заряду просто немає сенсу. Виняток — ситуації, коли сигнал дуже слабкий і пристрій постійно намагається перепідключитися.

4. Залишати смартфон на зарядці на ніч шкідливо для акумулятора

Один із найлякаючіших міфів, який ніхто не хоче перевіряти на власному смартфоні. Та й як сумніватися? Адже, залишаючись підключеним до розетки, він нібито перезаряджається, перегрівається й втрачає ємність. Як приклад наводять старі телефони, які й справді від цього страждали. Але часи давно змінилися.

Сучасні пристрої стали значно розумнішими: їхні контролери живлення припиняють подачу енергії й не допускають перезаряду. Ба більше, смартфон не «підливає» струм безконтрольно: після досягнення 100% заряд подається невеликими імпульсами й лише в міру природного саморозряду. А якщо ввімкнути функцію оптимізації в налаштуваннях, рівень і взагалі обмежується 80%, і пристрій досягне його лише перед пробудженням власника.

Реальний знос батареї більше прискорюють перегрів, регулярні глибокі розряди та інтенсивне використання смартфона під час заряджання.

5. Екрани 120 Гц — чистий маркетинг і розвод

Скепсис щодо підвищеної частоти оновлення зазвичай ґрунтується на простому аргументі: «око все одно не бачить різниці». Для багатьох смартфон — це месенджери й пара відео на день, а отже, 60 Гц цілком достатньо. Доповнює картину досвід перших моделей зі 120 Гц, де технологія справді швидше розряджала акумулятор і здавалася зайвою переплатою за цифри в характеристиках. Так за підвищеною частотою оновлення й закріпилася погана слава.

На практиці 120 Гц — це не абстрактний трюк, а конкретна технічна характеристика, що впливає на плавність інтерфейсу. Різниця помітна під час прокручування списків, перегляду анімацій, жестового керування та в іграх. Зображення оновлюється вдвічі частіше, рухи виглядають плавнішими, а затримки стають меншими. Нові смартфони ще й використовують адаптивну частоту, знижуючи її до 1–10 Гц у статичних сценах, тому навіть «економлять» заряд, якщо порівнювати з фіксованою частотою 60 Гц.

6. Смартфон не можна заряджати в режимі енергозбереження

Звучить максимально нелогічно, але люди й цьому знаходять пояснення: якщо режим енергозбереження обмежує роботу системи до базових потреб, значить, і заряджання в ньому відбувається «неправильно». Звідси з’являються побоювання, що акумулятор заряджається довше, не до кінця або навіть зношується сильніше. Іноді додають думку, що енергозбереження потрібно вимикати для нормальної роботи контролера живлення, інакше система функціонуватиме некоректно.

Але проблема тут лише одна: усе це не має нічого спільного з реальністю. «Економка» впливає на роботу процесора, фонових застосунків, синхронізацію та візуальні ефекти, але жодним чином не заважає самому процесу заряджання. За нього відповідає окремий контролер, який працює незалежно від системних режимів і заряджає акумулятор так, як потрібно в конкретний момент.

Ба більше, за ввімкненого енергозбереження смартфон менше навантажується й слабше нагрівається — а це якраз на користь батареї. Тож заряджати його в цьому режимі не лише можна, а в деяких ситуаціях і логічно.

7. Смартфони розмагнічують банківські картки

Ця страшилка ходить ще з часів, коли безготівкова оплата тільки почала масово витісняти паперові гроші. Підступ нібито в тому, що смартфон створює магнітне поле й може розмагнітити картку, якщо носити їх разом у кишені або гаманці. І термінал після такого сусідства не зможе її розпізнати.

Насправді смартфони фізично не здатні пошкодити банківську картку. Магнітне поле від їхніх динаміків, бездротової зарядки або електроніки надто слабке, щоб розмагнітити смугу. До того ж у картках давно встановлюють NFC-чипи, яким магніти взагалі не страшні.

А якщо картка все-таки виходить з ладу, причини зазвичай значно прозаїчніші: зношування, тріщини, перегини. Ризик для магнітної смуги можуть становити хіба що дуже потужні магніти в аксесуарах, наприклад у магнітних тримачах, але не електроніка самого смартфона.

8. Ноутбук не можна постійно тримати на зарядці

Ще один поширений міф, який зазвичай пояснюють так: якщо ноутбук увесь час працює від розетки, акумулятор деградує й втрачає ємність, зношуючись даремно. А щоб це виправити, радять регулярно від’єднуватися й працювати автономно, аби продовжити життя батареї. Особливо часто це чують ті, хто більше користується ноутбуком у стаціонарному режимі. Треба визнати, що частка правди в цьому є, але зовсім невелика.

Проблема не в самому факті постійного підключення до розетки, а в умовах, у яких перебуває акумулятор. Літієві батареї швидше зношуються за тривалого перебування на гранично низькому або високому рівні заряду, а також за підвищеної температури. Тому сучасні ноутбуки після повної зарядки живляться напряму від мережі, а додатково ще й обмежують рівень заряду до 70–80% за постійної роботи від розетки.

Тут усе залежить від конкретного виробника й системи, тож не зайвим буде зазирнути в налаштування електроживлення, перевірити наявність режиму оптимізованої зарядки й переконатися, що він увімкнений.

9. Чим більше мегапікселів, тим краща камера

Підступний стереотип, який безжально експлуатують маркетологи. Він виглядає особливо переконливо, бо спирається на просту й зрозумілу логіку: що більше число, то кращий результат. У рекламі та характеристиках камер саме мегапікселі часто виносять на перший план, а порівняння «48 проти 108» або «12 проти 50» здається очевидним. Так і створюється хибне відчуття, що якість фото напряму залежить від кількості точок на знімку, а все інше — деталі для ентузіастів.

Насправді ж мегапікселі відповідають лише за роздільну здатність зображення, а не за його якість. На кінцевий результат значно сильніше впливають розмір сенсора, якість оптики, світлосила, стабілізація та алгоритми обробки. До того ж висока роздільна здатність камер потрібна насамперед для бінінгу. Це коли кілька сусідніх пікселів об’єднуються в один, щоб захоплювати більше світла й зменшувати рівень шуму. Тому зазвичай камери на 50 і 108 Мп за замовчуванням знімають у роздільній здатності 12–27 Мп, а велике число в характеристиках потрібне радше для рідкісних сценаріїв на кшталт кадрування, що імітує зум.

10. Віртуальна оперативна пам’ять не гірша за фізичну

Цей міф активно підігрівають виробники та маркетологи: смартфону «з барського плеча» додають ще 4, 8 або навіть 16 ГБ віртуальної оперативної пам’яті, одразу підвищуючи його цінність в очах недосвідчених покупців. І тут знову гра на цифрах: якщо системі доступно більше пам’яті, значить, застосунки рідше вивантажуються, інтерфейс працює стабільніше, а сам смартфон поводиться як модель із більшим обсягом ОЗП. Але це хибне уявлення.

Розширення пам’яті — це не додаткова RAM, а лише частина внутрішнього накопичувача, що використовується як тимчасова підміна. За швидкістю вона не може зрівнятися зі справжньою оперативною пам’яттю. Наприклад, LPDDR5X — це десятки гігабайтів за секунду, тоді як навіть швидкий UFS-накопичувач — лише кілька ГБ/с із значно більшою затримкою.

Така «віртуальна ОЗП» не прискорює систему, а лише дозволяє довше тримати застосунки у фоні. У кращому разі це зменшує кількість перезапусків, у гіршому — створює зайве навантаження на накопичувач. Замінити фізичну оперативну пам’ять вона не може й додаткової продуктивності не дає.

11. Колонки й смартфони нас підслуховують

Цей страх знайомий багатьом: ви обговорюєте з кимось купівлю дивана, подорож або новий ґаджет, а за кілька годин бачите рекламу саме на цю тему. Збіг здається надто точним, щоб бути випадковим, і висновок напрошується сам собою: ґаджети підслуховують наші розмови через мікрофон. Та й у соцмережах повно подібних історій, які підживлюють цю теорію змови.

Насправді рекламні системи не слухають розмови, а використовують величезні масиви поведінкових даних: історію пошуку, відвідані сайти, лайки, підписки, геолокацію, активність у застосунках і навіть поведінку людей зі схожими інтересами. Алгоритми вгадують наміри не завдяки прослуховуванню, а завдяки точному аналізу.

До цього додається й ефект вибіркової уваги, коли ми помічаємо лише ту рекламу, що збіглася з нещодавніми думками, і ігноруємо десятки нерелевантних оголошень. У результаті створюється відчуття стеження, хоча на практиці йдеться про прогнозування та big data, а не про роботу мікрофона. Та й якби ваш смартфон справді постійно записував звук, як стверджує міф, він розряджався б значно швидше.

12. Публічний Wi-Fi безпечний, якщо він під паролем

Пароль створює відчуття захищеності. Якщо доступ не відкритий для всіх підряд, значить, з’єднання безпечне. Кафе, готелі й коворкінги часто підкреслюють, що Wi-Fi «закритий», а пароль видають на чеку або на стійці — і цього багатьом достатньо, щоб спокійно заходити в пошту, соцмережі й навіть банківські застосунки. У голові наявність коду автоматично прирівнюється до шифрування та контролю доступу, хоча це далеко не одне й те саме.

Пароль у публічному Wi-Fi захищає лише від випадкових підключень, але не від перехоплення даних усередині самої мережі. Усі користувачі перебувають в одному сегменті, тож за бажання й певних навичок трафік легко перехопити або підмінити. Адміністратор мережі теж теоретично бачить, що через неї проходить. Тому для публічних мереж діє просте правило: не вводити чутливі дані, не працювати з банківськими сервісами без гострої потреби й за можливості використовувати анонімайзери або мобільний інтернет. Пароль — це лише вхідний квиток, але не гарантія безпеки.

13. Інкогніто-вкладки в браузері повністю анонімні

Наївний міф, у який вірить напрочуд багато людей. Режим інкогніто часто сприймають як своєрідний плащ-невидимку для інтернету: увімкнули — і можна спокійно заходити куди завгодно, не залишаючи слідів. Логіка ніби зрозуміла: браузер не зберігає історію, куки й дані форм, отже, ніхто нічого не дізнається. В описі режиму зазвичай фігурують слова «приватний» і «особистий», що лише підсилює відчуття анонімності.

Режим інкогніто зручний, щоб не залишати слідів на чужому комп’ютері або для входу в інший акаунт, але до справжньої анонімності він не має жодного стосунку.

14. Випромінювання від телефона шкідливе для здоров’я

Ця доволі стара страшилка й досі жива. Люди бояться класти телефон поруч із ліжком або в кишеню джинсів, адже від нього нібито йде випромінювання, яке повільно, але впевнено шкодить організму. Звідси й ритуали: прибрати смартфон подалі на ніч, не тримати його близько до тіла, а то й узагалі ставитися до нього майже як до джерела радіації.

Насправді випромінювання від смартфона — це звичайні радіохвилі, які належать до неіонізуючого випромінювання без доведеного шкідливого впливу на організм, що підтверджує недавнє велике дослідження з 250 тисячами учасників, яке тривало сім років. Їхня потужність суворо обмежена нормами, а рівень впливу в рази нижчий за той, що може завдати шкоди здоров’ю. Тим більше, що основна потужність випромінювання припадає на моменти активного зв’язку, наприклад розмови або передачу даних, а не просто на телефон, що лежить поруч. Тож якщо хочеться прибрати смартфон подалі на ніч — це радше питання комфорту й звичок, а не турботи про здоров’я.