Навесні 367 р. н.е. Римська Британія зазнала нищівного скоординованого удару: пікти прорвали Стіну Адріана з півночі, скотти вдерлися з Ірландії на заході, а саксони висадились на півдні. Старші командири були вбиті або захоплені в полон, частина легіонерів, як повідомляють хроністи, перейшла на бік ворога. Провінція на два роки занурилась в анархію. Рим так і не оговтався повністю — а близько 410 р. н.е. остаточно залишив острів.

Що стало каталізатором цієї катастрофи? Минулого року група кліматологів з Університету Кембриджу дала відповідь: три роки екстремальної посухи безпосередньо перед вторгненням. Але тепер їх висновки оспорює група істориків — і дискусія в наукових журналах розкриває глибший конфлікт між двома підходами до минулого.

Що відомо коротко

• Вихідне дослідження: Чарльз Норман, Ульф Бюнтґен та ін., Climatic Change, квітень 2025 р. (DOI: 10.1007/s10584-025-03925-4). Використано річні кільця дубів для реконструкції клімату Британії у 288–2009 рр. н.е.
• Критична відповідь: Гелен Фоксхолл Форбс (Університет Ка’Фоскарі, Венеція), Джеймс Гарланд (Університет Бонна) та ін., опублікована в тому ж журналі Climatic Change у 2026 р.
• Суть суперечки: кліматологи правильно визначили посуху, але неправильно інтерпретували єдине письмове джерело — хроніку Амміана Марцелліна.
• Зовнішній коментатор Дагомар Деґрут (Університет Джорджтауна): дані про клімат залишаються цінними, але їх зв’язок із конкретними подіями потребує доведення.

Що знайшли кліматологи: дані дубів

Команда під керівництвом Ульфа Бюнтґена, географа Університету Кембриджу, проаналізувала річні кільця стародавніх дубів із Південної Британії та Північної Франції. Дендрокліматологія — наука про реконструкцію клімату за шириною річних кілець — дає один «знімок» на рік: посушливий рік дає вужче кільце, вологий — ширше.

Результати виявились разючими. У період 364–366 рр. н.е. середня кількість опадів у вегетаційний сезон (квітень–липень) впала до 29–37 мм при нормі 51 мм. Три роки поспіль — і кожен з них нижче за половину норми. Між 1836 і 2024 рр. у Південній Британії траплялися посухи подібної інтенсивності, але жодного разу — три роки поспіль. Ця унікальна послідовність, на думку кліматологів, спровокувала катастрофічні неврожаї пшениці-спелти і шестирядного ячменю — основних культур провінції. Знекровлені гарнізони на Стіні Адріана збунтувалися, відкривши дорогу піктам.

Дослідники також розширили аналіз на весь Західний Рим у 350–476 рр. н.е.: серед 106 задокументованих битв статистично значуща їх частина відбувалась після посушливих літ. Збіг виглядав переконливо, і публікація отримала широке висвітлення в BBC, The Guardian і The Telegraph.

Де вчені не погоджуються: читання Амміана

Та незабаром у тому самому журналі Climatic Change з’явилася критична відповідь. «Ми відчули, що в статті стільки проблем, що не можна залишити її без заперечення», — пояснила Гелен Фоксхолл Форбс, медієвістка з Університету Ка’Фоскарі у Венеції.

Головний удар — по інтерпретації єдиного письмового джерела. Варварська змова відома лише з однієї праці: Res gestae римського хроніста Амміана Марцелліна (~330–400 рр. н.е.). Проблем із цим джерелом щонайменше дві.

По-перше, відповідні розділи є фрагментарними і навіть заплутаними, зазначає Джеймс Гарланд з Університету Бонна. Сам вираз barbarica conspiratio може означати не лише «скоординоване повстання», а й просто рейди, соціальні хвилювання або щось інше — залежно від контексту.

По-друге, кліматологи стверджують, що посуха спричинила голод, а голод — змову. Але Аміан пише прямо протилежне: стан ultimam inopiam («крайня безпорадність» або «крайній голод») є наслідком, а не причиною barbarica conspiratio. «Вони просто не можуть стверджувати, що посуха спричинила голод, а голод — змову, якщо спираються на Амміана. Бо Аміан каже не це», — підкреслює Фоксхолл Форбс.

Кліматологи у своїй відповіді послалися на інтерпретацію inopiam як «голоду» з роботи 1984 р. Але критики вказують на ґрунтовніший філологічний перегляд 2009 р., який враховує мовний і контекстуальний аналіз твору Амміана.

Третя проблема: різнорідні битви у базі даних

Ще одне зауваження висловив Ден Лоренс, археолог з Університету Дарем: 106 «битв» у базі даних дослідників — це зовсім різні події. Одні є справжніми польовими битвами, інші — міськими заворушеннями. Поясненнячого, як саме посуха з голодом переростає в те чи інше, у статті немає.

«На їхній команді не було жодного історика, який міг би розповісти їм про деякі з цих речей», — різко підсумувала Фоксхолл Форбс. Бюнтґен у відповідь зауважив, що до команди входили археологи Римської доби, і висловив сподівання на «конструктивну дискусію» з подальшим повторним аналізом і розширенням даних. Він також визнав власне упущення: у більшості досліджень клімату і конфліктів бракує екологів, які розуміються на тому, як кліматичні аномалії впливають на сільське господарство.

Мінімалісти проти максималістів: ширша дискусія

Ця суперечка відображає глибший методологічний розлом у міждисциплінарних дослідженнях. Дагомар Деґрут, кліматичний історик з Університету Джорджтауна, який не брав участі ні в тому, ні в іншому дослідженні, охарактеризував брак історичної експертизи як «справжню слабкість» роботи Бюнтґена. Водночас він наголосив: самі дані дерев залишаються цінними — посухи справді відбувались, і їх вплив на насильство у конкретних кейсах ще можна дослідити.

Деґрут запропонував влучну метафору: є мінімалісти — вони зосереджені на деталях окремих подій і неохоче узагальнюють. Вони краще говорять про те, чого не сталося, ніж про те, що сталося. «Це не дуже цікаво», — констатує він. Є максималісти — вони виявляють загальні закономірності у фрагментарних даних і створюють великі наративи, іноді відкриваючи нові фактори. Але такі побудови «іноді виявляються зведеними на піску».

Це не перший подібний конфлікт. Серед зниклих цивілізацій — майя, Харапська, Кхмерська — кліматичний фактор регулярно висувається як пояснення занепаду. Але зв’язок між посухами і конфліктами потребує не лише статистичного збігу, а й доведеного механізму — ланцюжка від неврожаю до бунту.

Що залишається безспірним і чому це важливо сьогодні

Попри всі суперечки, кліматична реконструкція Кембриджу не заперечується: дуби зафіксували реальну посуху. Це цінний вклад у розуміння клімату Британії пізньоримської доби. Питання лишається у тому, чи вплинула ця посуха на конкретні події 367 р. — а відповісти на нього без якісної роботи з письмовими та археологічними джерелами неможливо.

Паралель із сучасністю очевидна: дослідники кліматичних переломних точок попереджають, що посухи провокують нестабільність і конфлікти і в наш час. Якщо взаємозв’язок між кліматом і насильством важко довести навіть для добре задокументованого IV ст. н.е., то наскільки складніше він встановлюється для сучасних конфліктів, де доступно набагато більше, але й набагато суперечливіших даних?

Цікаві факти

• Хроніка Амміана Марцелліна Res gestae охоплювала події 96–378 рр. н.е. До нас дійшли лише книги про 353–378 рр. — саме той критичний період. Решта втрачена. Амміан — останній великий латинський анналіст античності.
• Стіна Адріана (збудована у 122–128 рр. н.е.) тягнеться на 117 км через північ Англії і є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Гарнізон вздовж стіни налічував близько 9 000–10 000 вояків.
• Після «Варварської змови» Рим надіслав досвідченого полководця Феодосія Старшого, батька майбутнього імператора Феодосія I, який за два роки відновив контроль над провінцією.
• Дендрокліматологія дає одне значення на рік і лише для вегетаційного сезону. Вона не відображає зимові або осінні умови, що обмежує повноту картини будь-якого конкретного року.
• Схожий дослідницький спір точиться довкола посухи, що вразила майя і 13-річної посухи на Юкатані ~1000 р. н.е.: кліматичні дані є, але питання причинно-наслідкових зв’язків залишається відкритим.

FAQ

Що таке «Варварська змова» 367 р. н.е.? Це умовна назва для скоординованого вторгнення піктів, скоттів та саксів у Римську Британію 367 р. н.е. Термін походить від виразу barbarica conspiratio у хроніці Амміана Марцелліна. Це була найважча криза провінції з часів повстання Боадіцеї (~60 р. н.е.) — три століття потому.

Як річні кільця дерев допомагають вивчати клімат минулого? У посушливий рік дерево росте повільніше і формує вужче кільце. Аналізуючи зразки зі стародавніх і сучасних дерев, вчені реконструюють кількість опадів і температуру з роздільністю один рік. Обмеження: метод відображає лише вегетаційний сезон і не дає інформації про зиму.

Чому конкретне джерело — Аміан Марцеллін — таке важливе? Тому що для «Варварської змови» це єдине античне письмове джерело. Немає ні паралельних хронік, ні документальних свідчень, ні масштабної археології події. Якщо читання Амміана хибне, вся побудова «посуха → голод → змова» розпадається.

Чи означає ця суперечка, що клімат не впливав на Рим? Зовсім ні. Кліматичний вплив на Римську імперію — добре задокументований і визнаний напрям досліджень: Roman Climate Optimum (~250 р. до н.е. – 400 р. н.е.) сприяв розквіту, а наступне похолодання — занепаду. Питання лише в тому, чи можна пов’язати конкретну посуху з конкретним повстанням через конкретний механізм.

Чи мають ці суперечки значення для розуміння сучасних конфліктів? Так. Дослідження зв’язку між зміною клімату і конфліктами активно ведуться і для сучасності. Якщо навіть для відносно добре задокументованого IV ст. н.е. причинно-наслідковий зв’язок важко довести — це нагадування про те, наскільки обережно слід трактувати кліматичні дані у поясненні сучасних воєн і нестабільності.