Усі ми спимо по-різному: хтось на спині, хтось на боці, одні обожнюють шовкову постільну білизну, інші вважають її слизькою й віддають перевагу лляній. Але є одна дивна звичка, яка, здається, об’єднує дуже багатьох різних людей: бажання вкриватися ковдрою.

Це цілком зрозуміло, коли в кімнаті холодно: ковдра допомагає зігрітися. Але багато хто навіть у спеку намагається закутатися хоча б у плед або простирадло. Чому так відбувається?

Прагнення користуватися ковдрами — доволі інтернаціональне явище. Американські антропологині Керол Вортман і Мелісса Мелбі досліджували звички сну деяких народів, що живуть у спекотному кліматі поблизу екватора. Вони з’ясували, що лише кочівники, які займаються збиранням і не будують постійного житла, обходяться без ковдр. Представники більшості осілих або напівосілих культур навіть у країнах Африки на південь від Сахари чи в Папуа — Новій Гвінеї, де клімат тропічний, люблять накриватися під час сну бодай чимось — плетеною накидкою з рослинності або шматком тканини.

Протягом тривалої історії людства ковдра була привілеєм заможних верств суспільства.

У Стародавньому Єгипті користувалися лляними простирадлами, у Римській імперії — вовняними, а в середньовічній Європі — бавовняними. Але не кожен міг дозволити собі таку розкіш, як постільна білизна. Як пише професор історії Роджер Екірх, у Середньовіччі багато простолюдинів викручувалися без ковдр як могли: спали групами, щоб зберегти тепло, або вкладалися поряд із домашньою худобою, яка слугувала своєрідною грілкою.

Втім, чому люди так люблять укриватися ковдрами, наука точно не знає. Є припущення, що це корисно для нас із психологічної точки зору. Дослідження показали, що люди, які засинали під спеціальними обтяженими ковдрами, краще відпочивали, рідше страждали від безсоння, а також мали менше проявів тривоги й депресії.

Учені припускають, що тиск такої ковдри на тіло створює відчуття обіймів. Це допомагає знизити рівень кортизолу — гормону стресу — і стимулює вироблення серотоніну, який розслабляє тіло перед сном, а також дофаміну — гормону задоволення.

Згадані дослідження стосувалися лише обтяжених ковдр вагою від 2 до 13 кілограмів. Але, за словами фахівців, схожий ефект має і звичайна ковдра. Можливо, не такий сильний, як обтяжена, але простий плед або ковдра теж створюють відчуття захищеності.

Недарма маленькі діти ховаються під ковдрою від уявних чудовиськ.

Якщо пошукати в інтернеті, чому людям легше засинати під ковдрою, ніж без неї, можна натрапити на теорію, нібито покривало імітує тепло й замкнутий простір, які ми відчували в утробі матері. Однак, як зазначають експерти, таке пояснення дуже надумане, а потреба вкриватися може бути просто справою звички.

Батьки сповивають і закутують немовлят перед сном, щоб ті не застудилися. З часом у дітей формується асоціація цієї дії зі сном. Коли ми дорослішаємо, то просто зберігаємо цю ранню звичку, адже, «запеленані», почуваємося комфортніше й безпечніше.

Ще одна причина, чому люди вкриваються ковдрою, пледом або навіть простирадлом, пов’язана з фізіологією. Річ у тім, що під час сну нашому організму складніше підтримувати сталу температуру тіла, і вона починає знижуватися. У результаті ми можемо прокинутися від відчуття холоду, навіть якщо в кімнаті тепло.

Фахівці пояснюють: ковдра, утримуючи тепло, яке втрачає тіло, допомагає створити навколо шкіри приємний «мікроклімат». Ідеально вкриватися чимось теплим, щоб забезпечити собі комфорт, але водночас достатньо повітропроникним, аби не накопичувалися волога й піт.

Отже, спіть під ковдрою, якщо вам так зручніше й приємніше, — шкоди від цього не буде. Якщо ковдри під рукою немає, можна за прикладом згаданих середньовічних селян спати разом із друзями: це теж зігріває і додає відчуття захищеності, адже ніч темна й повна жахів. У крайньому разі можна взяти в ліжко представника домашньої худоби — наприклад, кота.