Якщо ви помітили пожовтіння часнику, то не спішіть перейматися через це. Причина може бути дуже простою, тому й віршується вона так само просто. Але спершу треба з нею розібратися. Наприклад, така ситуація може виникнути через ранню посадку восени. Тоді зубчики встигнуть прорости до морозів, в результаті їхні кінчики підмерзнуть та потім будуть жовтими. З цим вже нічого не зробити, але й чимось серйозним це не обернеться. Жовтизна через весняні приморозки також не є чимось поганим, рослина це переживе.

Нестача поживних речовин — інша поширена причина. Блідо-зелений відтінок листя свідчить про дефіцит азоту або магнію. Тут рятує розведений курячий послід або коров’як (1:10 з водою), а також зола — склянка на 10 л води. Але з азотом варто бути обережним: якщо після підживлення пішли дощі, добриво вимивається, і тому за тиждень процедуру доведеться повторити. І не перевищуйте дозу, бо пошкодите коріння.

Вологість — друг і ворог часнику одночасно. Якщо весною ґрунт буде перезволоженим, то корені загниватимуть. Щоб цього не сталося, зніміть мульчу, трішки розпушіть землю та дайте їх просохнути. А після стабільного потепління шкодитиме вже нестача води. Тому полив має бути регулярним. Ось тут мульча вже буде в пригоді: вона гарно збереже вологу, захистить від спеки та не дозволить рости бур’янам.

Хвороби та шкідники теж можуть псувати рослини. Якщо листя не лише жовтіє, а й в’яне, кривиться, а коріння має сліди гниття — це сигнал про фузаріоз або цибулеву муху. У першому випадку допоможуть фунгіциди, у другому — народний метод із сіллю (склянка на відро води) або біопрепарати. Для профілактики перед посадкою зубки замочіть у протруйнику (підійде “Максим” чи аналогічні засоби).

Сівозміна — те, про що часто забувають. Часник не любить попередників у вигляді картоплі, помідорів або коренеплодів. Не підійдуть також цибуля та, звісно ж, сам часник, бо вони мають спільних шкідників та аналогічні хвороби. Краще садити його після капусти, бобових або огірків.