Каспійське море стрімко міліє, і ця трансформація загрожує унікальним екосистемам, мільйонам людей та геополітичній стабільності регіону.

Рівень води в найбільшій замкненій водоймі світу падає з безпрецедентною швидкістю — до 30 см на рік з 2020 року, і прогнози ще тривожніші. Якщо глобальне потепління не буде обмежене, море може втратити до 18 метрів глибини, оголивши площу більшу за Ісландію. “Це не абстрактна загроза — вона вже відбувається” — наголошують екологи, які досліджують Каспій протягом десятиліть.

Наслідки вже катастрофічні: каспійський тюлень може втратити до 81% місць розмноження, осетрові — критично важливі нерестовища. Унікальні водно-болотні угіддя, що слугували притулком для птахів і риб, перетворюються на пустелі. “Колись ми ловили тюленів серед очеретів і боліт, тепер це — сухий пісок і пил”, — згадує дослідник, який працює з нерпою понад 20 років.
Зниження рівня моря призводить до оголення морського дна, яке, як і в випадку з Аральським морем, перетворюється на джерело токсичного пилу. Це створює загрозу здоров’ю мільйонів людей, що проживають навколо Каспію. Населені пункти вже віддаляються від берегової лінії на десятки кілометрів, інфраструктура втрачає функціональність, а рибальство скорочується.
Промисловість також під ударом. Порти Баку, Актау та нафтові термінали змушені проводити масштабне днопоглиблення, щоб зберегти судноплавство. Але ці заходи вступають у конфлікт із природоохоронними потребами, наприклад, при плануванні каналу через “Уральське сідло” — важливу екологічну зону тюленів. Це ускладнює ситуацію в регіоні, де вже зараз відчутна нестача координованих дій між п’ятьма країнами-сусідами.
Каспій також є частиною “середнього коридору” — торгового маршруту між Китаєм і Європою, через який пролягає нафтовий, газовий і вантажний транзит. Падіння рівня води підриває стабільність цього шляху, підвищуючи витрати й погіршуючи геоекономічну ситуацію в регіоні. Затрати на адаптацію вже сягають мільярдів доларів.
Постійні коливання рівня Каспію не є новиною, але сучасна динаміка — наслідок глобального потепління, а не лише місцевої діяльності. Темпи випаровування перевищують надходження з річок і опадів, а мілководний північний Каспій втрачає площу особливо швидко.
“Традиційні природоохоронні підходи вже не працюють — межі заповідників швидко втрачають актуальність”, — попереджають дослідники. Потрібен перспективний, регіональний підхід до планування з урахуванням динаміки зміни клімату. Захист екосистем, інвестиції у біомоніторинг і міждержавна координація — ключ до уникнення повного екологічного краху.
Каспійське море — це дзеркало для планети. Його доля демонструє, як зміна клімату руйнує великі внутрішні водойми по всьому світу. Якщо уряди не прискорять реакцію, втрата цього унікального морського середовища стане черговою глобальною трагедією.