Сучасні наукові оцінки розпаду об’єктів у Всесвіті скорочують прогнозований час його існування, базуючись на теорії Стівена Хокінга.

У 1975 році професор Стівен Хокінг запропонував ідею, що чорні діри можуть втрачати масу через квантове випромінювання – згодом назване “випромінюванням Хокінга”. Це припущення змінило уявлення про стабільність чорних дір, кинувши виклик класичній теорії відносності. Нове дослідження вчених з Радбодського університету вказує, що не лише чорні діри, але й інші щільні космічні об’єкти можуть повільно «випаровуватись». “Ми побачили, що час їхнього розпаду залежить лише від щільності”, – пояснив фізик Вальтер ван Суйлеком.

Команда, яку очолив астрофізик Хайно Фальке, довела, що об’єкти на кшталт нейтронних зір і білих карликів зникають значно швидше, ніж вважалося раніше. Якщо раніше кінець існування таких об’єктів оцінювався у 10???? років, то нині це число зменшено до 10?? років. Це стало можливим завдяки застосуванню оновлених квантово-гравітаційних розрахунків. “Кінцева загибель Всесвіту, виявляється, не така далека, хоча й ще дуже тривала”, – підкреслив Фальке.

Варто зауважити, що команда дослідників провела й низку курйозних розрахунків, демонструючи, як випаровування вплине на об’єкти з низькою щільністю. Наприклад, вони з’ясували, що навіть Місяць і людина можуть зникнути через 10?? років. Ці сценарії, хоч і гіпотетичні, слугують інструментом для глибшого розуміння квантових процесів. “Ставлячи такі крайні запитання, ми хочемо зрозуміти більше про фундаментальні сили”, – наголосив Суйлеком.

Отже, хоча дослідження підтверджує надзвичайну тривалість існування нашого Всесвіту, воно також вказує на нові обмеження цієї тривалості. Теорія Хокінга, незважаючи на спірність, поступово знаходить експериментальні та математичні підтвердження. І хоча ми ще далеко від остаточного розуміння, ці оцінки відкривають перспективу до переосмислення космічної долі.