11 
Піщані вулиці замість асфальтованих доріг, велосипеди замість автомобілів і майже повна відсутність транспортного шуму. Саме так виглядає повсякденне життя на деяких тропічних островах, де звичайні машини заборонені або їх використання суттєво обмежене. Для туристів такі місця пропонують можливість відпочити від міської метушні, насолодитися природою та провести більше часу біля моря.
Видання Travel Off Path назвало три острови Карибського регіону, які варто розглянути для зимової відпустки. Кожен із них має власні особливості: від мальовничих пляжів і коралових рифів до віддалених поселень серед тропічної рослинності. Водночас повністю безмоторним є лише один із цих напрямків, адже на двох інших туристів перевозять гольф-кари.
1. Кай-Колкер, Беліз
Невеликий острів Кай-Колкер біля узбережжя Белізу відомий своєю неквапливою атмосферою. Місцеве гасло Go Slow, що означає «Не поспішай», добре передає характер цього місця. Тут немає звичного потоку приватних автомобілів, а основними засобами пересування залишаються велосипеди та невеликі гольф-кари, які також використовують як таксі. Винятком можуть бути окремі службові транспортні засоби.
Більшість вулиць острова мають піщане покриття, а відстані між основними туристичними локаціями дозволяють пересуватися пішки. Дістатися до Кай-Колкера можна пасажирським поромом із Беліз-Сіті.
Острів розташований неподалік Белізького бар’єрного рифу, який входить до Мезоамериканської рифової системи. Це робить його популярним серед любителів снорклінгу та дайвінгу. Під час організованих морських екскурсій туристи можуть побачити різнокольорових риб, скатів і акул-няньок.
Однією з головних визначних пам’яток Кай-Колкера є The Split — водний канал, що розділяє острів на дві частини. Поруч розташований популярний пляжний бар Lazy Lizard, де відпочивальники проводять час біля прозорої бірюзової води.
Ще одна перевага цього напрямку — відсутність значного мовного бар’єра для туристів, які володіють англійською. Вона є офіційною мовою Белізу, а американські долари широко використовують у туристичних закладах. Офіційний обмінний курс становить два белізькі долари за один долар США.
2. Острів Хольбош, Мексика
Хольбош розташований біля північного узбережжя півострова Юкатан і входить до природоохоронної території Юм-Балам. На відміну від великих туристичних центрів на кшталт Канкуна чи Плая-дель-Кармен, тут переважають невисокі будівлі, піщані вулиці та спокійні пляжі.
Потрапити на острів можна через портове селище Чикіла, куди ходять автобуси з Канкуна та інших міст регіону. Звідти потрібно пересісти на пором, який доставляє пасажирів до Хольбоша приблизно за 20–25 хвилин.
Приватні автомобілі на острові не використовують. Натомість місцеві жителі та туристи пересуваються пішки, велосипедами або гольф-карами. Через відсутність асфальтованих доріг такий транспорт краще пристосований до місцевих умов.
Хольбош приваблює мандрівників мілководними пляжами, бірюзовою водою та яскравими настінними малюнками, які прикрашають будівлі. Тут можна проводити час на узбережжі, спостерігати за птахами або вирушати на човнові екскурсії природоохоронною територією.
Окремої уваги заслуговує місцева кухня. Увечері на центральній площі та прилеглих вулицях працюють торговці вуличною їжею. Туристам пропонують скуштувати тако аль пастор із маринованим м’ясом, а також маркесітас — хрусткі солодкі вафлі, які згортають у рулет із різними начинками, зокрема шоколадом і сиром.
Перед поїздкою на Хольбош варто подбати про запас готівки. Хоча на острові працюють банкомати, у періоди великого туристичного напливу доступ до готівки може бути обмеженим. Крім того, невеликі кафе та вуличні торговці не завжди приймають банківські картки.
3. Малий Кукурудзяний острів, Нікарагуа
Малий Кукурудзяний острів, або Little Corn Island, підійде мандрівникам, які прагнуть максимального усамітнення. На відміну від двох попередніх напрямків, тут немає навіть гольф-карів. Автомобілі, мотоцикли та інший моторизований наземний транспорт на острові відсутні.
Місцеві жителі й туристи пересуваються виключно пішки. Невеликі доріжки проходять через тропічну рослинність, з’єднуючи поселення, гостьові будинки та пляжі з білим піском. Острів досить компактний, тому окремі маршрути між його протилежними частинами можна подолати приблизно за годину.
Дістатися сюди складніше, ніж до Кай-Колкера чи Хольбоша. Один із найзручніших маршрутів передбачає переліт із Манагуа на сусідній Великий Кукурудзяний острів, звідки до кінцевого пункту курсують невеликі моторні човни. Морська переправа зазвичай займає близько 30–45 хвилин, однак її тривалість залежить від погодних умов.
Головними перевагами Малого Кукурудзяного острова залишаються відносно малолюдні пляжі, тропічна природа та можливості для підводного плавання. Місцеві заклади також пропонують страви з риби та інших морепродуктів, зокрема омарів, доступність яких залежить від сезону.
Водночас віддаленість острова потребує ретельнішої підготовки до подорожі. Через відсутність наземного транспорту багаж доведеться переносити пішки, тому важкі валізи можуть створити незручності. Для такої поїздки краще вибрати легкий рюкзак, зручне взуття та взяти необхідну кількість готівки.
Варто також враховувати, що через сильний вітер або високі хвилі човнове сполучення з островом можуть тимчасово призупиняти.
