Багато господинь помічають, що добре висушений і правильно збережений часник може залишатися свіжим навіть через рік після збору. Головки залишаються твердими, білими, не проростають і не гниють. Часник виглядає, ніби його щойно викопали – хоча пройшло вже кілька сезонів.

У сьогоднішній статті поділимося секретами, як підготувати часник до зими так, щоб він не втрачав своїх властивостей до наступного врожаю. Ви дізнаєтесь, як вибрати правильний час для збирання, як сушити і як уникнути типових помилок, що псують врожай.

Почнемо з самого важливого – терміни збирання. Городники радять не поспішати, адже часник має встигнути дозріти. Найкраще орієнтуватися на народний календар: за тиждень до свята Петра і Павла (тобто з 5 по 12 липня) варто викопати кілька головок, подивитися на їхній розмір і стан. Якщо зубчики вже сформовані, головка міцна, без пошкоджень і ознак хвороб – можна планувати масове викопування приблизно 19 липня. Але важливо, щоб до того часу не було дощів, а ґрунт був сухим.

Під час копання головне – не виривати часник руками. Це дуже поширена помилка. Якщо потягнути за стебло, можна легко відірвати верхівку, і тоді головка буде погано зберігатися, бо через ушкодження швидко потрапить інфекція. Використовують сапу, вила або будь-який зручний інструмент – аби тільки акуратно підкопати часник збоку та витягнути його разом із корінням.

Після викопування важливо не стукати головки одна об одну й не вибивати землю об лопату. Це також шкодить структурі зубчиків, вони можуть тріснути й згодом загнити. Якщо на часнику багато землі, її просто струшують – руками або легким постукуванням.

Ще одна поширена помилка – сушити часник прямо на грядці під сонцем. Прямі промені викликають опіки на зовнішній шкірці, особливо якщо головки вже не вкриті землею. Через це часник не тільки втрачає вигляд, а й починає псуватися вже в перші місяці зберігання. Тому досвідчені городники радять складати головки в тінь – наприклад, під деревом, де є розсіяне світло, або на траву в місці, захищеному від сонця.

Для сушіння найзручніше зв’язувати головки в пучки. Так зручно їх переносити та підвішувати. У пучках має бути приблизно по 15–20 головок, щоб забезпечити циркуляцію повітря. Зв’язують їх звичайною мотузкою й підвішують у добре провітрюваному приміщенні – сараї, на горищі або навіть у альтанці. Головне, щоб там не було прямих променів і була вентиляція.

Багато городників залишають стебла та листя на час сушіння. Це потрібно для того, щоб усі поживні речовини перейшли з зеленої частини в головку. Завдяки цьому формується захисна оболонка, яка дозволяє зберігати часник довше без гнилі.

Сушити часник варто близько двох тижнів. Коли стебло стане сухим і хрускотітиме, а коріння легко ламається – значить, час переходити до очищення. Зрізають корінці, обрізають стебло, залишаючи короткий хвостик, а потім знімають верхню лусочку, яка вже відходить сама. Обробляти часник у марганцівці чи інших розчинах не потрібно.

Після очищення головки складають у картонну коробку й зберігають у сухому, темному місці – наприклад, у коморі. Навіть у звичайній квартирі при температурі 25–28 градусів і сухому повітрі часник може зберігатися аж до наступного літа без втрати якості.