Господині радять обирати саме такий спосіб зберігання, бо він створює сприятливі умови для провітрювання. Коли головки просто лежать у ящику, вони часто складаються товстим шаром, не отримують доступу до повітря і можуть почати гнити. А от коси дозволяють кожній цибулині “дихати”, що значно подовжує термін зберігання.

Для плетіння існує кілька простих способів. Один із них потребує попередньої підготовки. Господині обрізають корінці, вкорочують стебла до 7–10 см і добирають суху, добре просушену цибулю. Для плетіння використовують міцну мотузку або шпагат. Її складають навпіл, зав’язують вузол на кінці та починають вплітати по одній цибулині, чергуючи праву й ліву сторони. У результаті виходить акуратна коса, яку зручно підвісити в сухому приміщенні.

Існує й інший спосіб, який не потребує обрізання або підготовки. У ньому цибулю переплітають за принципом “колоска”. Три головки з’єднують у центрі, а потім поступово додають нові – наче вплітають пасма у звичайну косу. Коли коса досягне потрібної довжини, залишки стебел фіксують мотузкою. Для більш естетичного вигляду можна обрізати стирчачі корінці ножицями.

Такий метод плетіння багато хто пам’ятає ще з дитинства. Колись подібний спосіб передавався з покоління в покоління – старші жінки навчали молодших, і це було звичною практикою майже в кожній родині. Сьогодні традиція частково втрачена, адже темп життя пришвидшився, а плетіння вимагає часу й терпіння.

Зберігати заплетену цибулю радять у сухому, прохолодному місці з температурою 15–18 °C. Щотижня варто перевіряти стан головок, щоб вчасно прибрати ті, які почали псуватись. Це дозволить зберегти решту врожаю свіжим аж до весни.

Заплітання кіс із цибулі – це не лише зручно, а й красиво. А ще це добра нагода зберегти давню господарську традицію, яка й досі приносить користь на городі.