Реакція Альянсу на наліт десятків дронів виявилася млявою. Експерти прогнозують: Кремль отримав зелене світло для подальшої ескалації

У ніч на 10 вересня десятки російських ударних безпілотників перетнули повітряний простір Польщі, країни-члена НАТО. Цей інцидент став не просто черговим відлунням війни в Україні, а найсерйознішим на сьогодні викликом для колективної безпеки Альянсу. Поки в Брюсселі та Вашингтоні добирали обережні слова про «провокацію» та «можливу помилку», в Києві з тривогою спостерігали за реакцією, яка може визначити майбутнє європейської безпеки. Пішла четверта доба: з української перспективи відповідь Заходу виглядає недостатньою, що відкриває для Кремля нові можливості для агресії.

Реакція, якої не було: діагноз військової та політичної нерішучості

Головний висновок, який напрошується після двох днів спостережень за реакцією Заходу, полягає в тому, що її, по суті, не було – принаймні у тому вигляді, в якому вона мала б бути у відповідь на акт агресії проти члена НАТО. Експерти одностайні: замість демонстрації сили та рішучості, світ побачив розгубленість, неквапливість та спробу применшити масштаби загрози.

Насамперед дисонанс виникає через саму класифікацію інциденту. Військовий експерт Михайло Самусь наголошує на фундаментальній помилці у визначеннях: «Маємо ситуацію, коли відбулася військова агресія проти члена НАТО. Якщо виходити з міжнародного права, то що таке військова агресія? Це атака із застосуванням військових повітряних, морських або наземних сил. Так от, ударні чи розвідувальні безпілотники — це теж військові повітряні судна конкретної держави. Відтак Польща та НАТО мали б класифікувати це як військову агресію, а не як «провокацію» чи «інцидент».

Саме ця відмова називати речі своїми іменами, на думку Самуся, запустила ланцюг неадекватних дій, починаючи з самої Польщі. Експерт проводить паралелі з українським досвідом 2014 року, коли небажання визнавати очевидну агресію призвело до катастрофічних наслідків. «Реакція Польщі була неадекватною. При такій військовій атаці держава-член Альянсу мала відреагувати відповідно. Йдеться про перехід у стан загрозливого періоду: можливо, ще зарано вводити воєнний стан, але необхідно було б активувати механізми мобілізаційної підготовки, переводити країну на військові організаційні формати. Адже це фактично акт агресії, що може бути прелюдією до ширших дій, особливо враховуючи факт старту навчань «Захід-2025»… Я розумію, що кожна мирна країна спершу шукає пояснення, намагається уникнути ескалації. Ми самі це пережили. Згадайте Крим і Донбас у 2014 році: тоді теж питали — чому ніхто не бив на сполох? «Незрозумілі» загони Гіркіна-Стрєлкова, «зелені чоловічки»… Чекали, не хотіли відкривати вогонь, сподівалися, що минеться. Хоча якби тоді діяли жорстко, війни могло б не бути», – зазначає він.

Ця нерішучість країни, що зазнала нападу, стала зручним виправданням для всього Альянсу. Михайло Самусь пояснює логіку колективної безпеки: «НАТО так само відреагувало неадекватно. Але тут є важливий момент: якщо сама країна — об’єкт агресії — не визнає напад агресією, то чому союзники мають визнавати його як агресію? Суть спільної чи колективної оборони базується на тому, що країна-член НАТО, на яку здійснено атаку, має сама звернутися до інших і передусім офіційно назвати речі своїми іменами: «Шановні союзники, на нас здійснено військову агресію. Ми класифікуємо це саме так… Просимо активувати п’яту статтю».

Замість цього, як констатує експерт, світ побачив лише формальний запит на консультації за 4-ю статтею, які, схоже, не мали ані демонстративного, ані реального ефекту. Відсутність потужного публічного сигналу з боку НАТО стала другим провалом. «НАТО мало б зібратися, показати кулак Росії й дати зрозуміти: «Ми радимося, ми консультуємося, ми готуємо конкретні заходи, техніка вже починає виїжджати з парків. Ми серйозно ставимося до цього». Те, що ми спостерігаємо, виглядає карикатурно», – резюмує Самусь.

Проблеми виявились не лише у політичній, а й у суто військовій площині. Політолог Володимир Фесенко зазначає, що хоча військові механізми спрацювали, їхня ефективність викликала величезні питання. «Як виявилось, у НАТО не готові до таких групових атак військових безпілотників. І йдеться лише про вторгнення двох десятків дронів, а не сотень ударних безпілотників, які регулярно атакують Україну. Коли відносно недорогий російський дрон збивають ракетою, вартість якої – сотні тисяч доларів, то це не зовсім адекватно (і схоже, що більшість дронів взагалі не збили). Ми, до речі, через цю проблему проходили ще три роки тому. А в НАТО й досі не готові до цього. Система ППО НАТО для боротьби з груповими атаками дронів виявилася не готовою», – аналізує Фесенко.

Цю думку поділяє і політолог Ігор Рейтерович, вказуючи на абсурдність ситуації: «Історії з ракетами за майже 3 млн доларів, якими збивають дрони за кілька десятків тисяч, — дуже показові… Порівняно з попередніми разами, коли говорили «що це було, мабуть, НЛО», цього разу збили, підняли F-35, показали, що це круті машини, особливо проти «картонних» дронів. Але могло бути краще саме в контексті реакції».

Окремим фактором слабкості стала позиція Сполучених Штатів. Замість жорсткої заяви лідера Альянсу, світ почув дивні коментарі президента Трампа. Як зазначає Володимир Фесенко, «з боку США якоїсь чіткої та відчутної реакції на цей інцидент взагалі немає». Ізраїльський військовий експерт Ігаль Левін додає, що така відстороненість Вашингтона, хоч і зрозуміла географічно, є руйнівною для єдності НАТО: «А США? Вони просто відмахнулися, Трамп заявив, що це взагалі може бути «помилка»».

Таким чином, перші дві доби продемонстрували комплексний провал: відмова від правильної юридичної кваліфікації, політична нерішучість на національному та союзницькому рівнях, військово-технічна неготовність до сучасних загроз та фактична відсутність лідерської позиції з боку США.

Наслідки мовчання: тест пройдено, висновки зроблено

Атака 10 вересня не була випадковістю чи помилкою. Усі опитані експерти сходяться на думці, що це була свідома, ретельно спланована перевірка – тест на рішучість та єдність НАТО. І результати цього тесту, на жаль, виявилися вкрай невтішними для Заходу, але цілком задовільними для Кремля.

Військовослужбовець ЗСУ Кирило Сазонов дає лаконічну і жорстку оцінку: «Мені здається, що після прильоту дронів у Польщу вже можна підбивати підсумки. Це не був напад. І не була провокація, як кажуть боягузливі політики. Це був тест. Перевірка реакції НАТО й США. Перевірку влаштувала Росія, напевно, за дорученням Пекіна. І що показала перевірка? Прогнозовано найгірший результат».

Головним бенефіціаром цієї ситуації став Путін. Політолог Ігор Рейтерович вважає, що російський диктатор може записати цей раунд собі в актив. «Головний висновок такий: Путін перевірив країни НАТО та Європу на «вшивість», так би мовити. І вони цю перевірку не пройшли, бо реакція явно була не тією, на яку всі сподівалися. Це була реакція, яка насправді дуже влаштувала Путіна… Він побачив, що Європа розгублена, реагує мляво, не зовсім розуміє, що робити», – пояснює він. Щобільше, Кремль отримав додаткові бонуси у вигляді розхитування внутрішньої ситуації в Польщі через інформаційно-психологічні операції. Як зазначає Володимир Фесенко, «Росія заявила, що у цьому інциденті винна Україна… Сотні, якщо не тисячі російських ботів розкручували цю тему в інформаційному просторі Польщі. Знайшлися «корисні ідіоти» і в самій Польщі… які почали розповсюджувати російські наративи».

Найнебезпечніший висновок, який зробили в Москві та Пекіні, озвучує Кирило Сазонов: «По факту Росія й Китай після цього тесту зрозуміли: на Європу можна нападати. На країну, яка у НАТО, — можна. Нічого страшного не станеться. Максимум — вони будуть голосно кричати: «Що відбувається?»

Це відкриває скриньку Пандори для подальшої ескалації. Ігаль Левін прогнозує неминуче підвищення ставок з боку Росії: «Росія, бачачи таку реакцію, тобто ніякої реакції, буде лізти й ескалувати далі, і скоро ми побачимо вже не 20, а 100 дронів». Його думку поділяє Ігор Рейтерович: «Путін і далі пробуватиме. Він буде качати, «дзьобати» Альянс. Єдине, що це, мабуть, буде вже не Польща, а якась інша країна ЄС, яка межує з Україною. Я навіть сміятимуся, якщо якийсь дрон залетить і впаде в Угорщині. Це ж можна зробити легко. Або в Словаччину — яка проблема?»

Відсутність жорсткої реакції на атаку проти Польщі, великої та потужної у військовому плані країни, ставить під сумнів саму суть 5-ї статті для менших членів Альянсу. Левін ставить риторичне питання: «І ось що треба розуміти: якщо так легко списали поляків — з їхньою армією, населенням і місцем у НАТО, — то що буде з балтійськими країнами? Думаєте, Путін не робить висновків?»

На тлі цієї безпорадності особливо кричущою виглядає військова неготовність НАТО до реалій сучасної війни, яку Україна веде вже роками. Михайло Самусь моделює гіпотетичний, але цілком реалістичний сценарій: «Змоделюймо: на Польщу одночасно летять 800 «шахедів», 30 ракет Х-101, 10 «Калібрів», 10 балістичних ракет і для «приправи» ще два «Кинджали». Що буде? Нічого. Повний колапс. Адже колапс стався вже через 19 «Гербер». А якщо така масована атака, про яку я говорю, — поляки просто спостерігатимуть, як руйнують Варшаву, Краків чи інші міста».

За його словами, за роки війни Польща, попри закупівлю сучасної техніки на кшталт F-35, не зробила базових кроків для побудови ешелонованої ППО, зокрема не створила мобільні вогневі групи за українським зразком. «Нічого не зроблено навіть у простих речах… У громадах організувати територіальну оборону, визначити, що в кожній ТрО має бути, наприклад, три вогневі групи, які чергують по добі. Це не важко… Але нічого не зроблено. Оце найголовніше», – констатує експерт.

Якою ж мала бути адекватна відповідь? Експерти пропонують конкретні кроки, які б продемонстрували силу. Ігор Рейтерович вважає, що НАТО мало б негайно діяти: «По-перше, заявити, що вони вже проводять консультації з Україною й домовляються про створення безпілотної зони по всьому периметру кордону на 100 км углиб України… По-друге, оголосити, що наступного разу, якщо хоча б один дрон залетить на територію Польщі, натівські ракети прилетять по місцях старту цих дронів. І це буде не акт агресії, а акт відплати».

Цю ідею підтримує і Володимир Фесенко, закликаючи НАТО до проактивних дій: «Військам країн НАТО треба не заплющувати очі на порушення Росією повітряного простору країн НАТО, а негайно збивати російські дрони та ракети, у тому числі й на території України, у регіонах, прикордонних із країнами НАТО. І слід, нарешті, жорстко попередити Росію, що неприпустимо атакувати українські території, що межують із країнами НАТО. НАТО має демонструвати РФ силу та рішучість».

Висновок

Інцидент з російськими дронами над Польщею став моментом істини, який безжально висвітлив глибоку кризу всередині НАТО – кризу політичної волі, стратегічного бачення та військової адаптації. Аналіз реакції з української перспективи не залишає простору для оптимізму. Замість того щоб жорстко окреслити червону лінію, Альянс дозволив її безкарно перетнути, прикрившись туманними формулюваннями про «інцидент» та «провокацію».

Головний висновок, який консолідовано озвучують експерти: Росія пройшла тест успішно. Вона побачила, що напад на країну НАТО не веде до миттєвої та нищівної відповіді. Це не просто тактична перемога Кремля, це стратегічний прорахунок Заходу, який неминуче призведе до подальшої агресії. Як зауважив Кирило Сазонов, «що зазвичай буває після непокараної агресії? Зазвичай буває продовження…»

Для України це означає, що сподіватися на рішучість союзників у критичний момент – небезпечна ілюзія. Для Європи – це тривожний дзвінок, який свідчить про те, що парасолька колективної безпеки може виявитися дірявою. Можливо, найкраще цю ситуацію описує фінальна ремарка Михайла Самуся, яка звучить одночасно і як докір, і як рецепт порятунку: «Якби ми зараз були членами Альянсу, ситуація виглядала б зовсім інакше. Ми б узяли на себе лідерство, НАТО вже стояло б на вухах. Усі були б озброєні від Лісабона до Таллінна. Ми б пояснили, як діяти, у Брюсселі б уже ніхто не спав другу добу». Питання лише в тому, чи прокинеться Брюссель до того, як стане запізно. Адже безкарність, помножена на нерішучість, створює небезпечний прецедент. Досвід України показує, що умиротворення агресора ніколи не працює. Воно лише розпалює його апетити: інцидент з дронами над Польщею може стати лише прелюдією до набагато більшої війни в Європі.

Під кінець дня 12 вересня, НАТО удало, що якось реагує на російську зухвалість. Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте на брифінгу заявив, що НАТО  розпочне місію під назвою «Східний вартовий» для посилення оборони східного флангу Альянсу. До неї буде залучено сили Данії, Франції, Великої Британії, Німеччини та інших союзників.

Більше подробиць немає. Чи впливає цей факт на викладені вище оцінки? Схоже, що ні…

Мирослав Ліскович. Київ