Поки одні городники ховають лопати й граблі у комору, інші сіють помідори прямо у відкритий ґрунт, під зиму, щоб потім не возитися з розсадою. Комусь це може здатися трохи дуже сміливим та ризикованим кроком, але “бувалі” дачники кажуть, що так рослини виростають дуже міцними, а врожай можна отримати раніше. Головне – встигнути до справжніх морозів, наприкінці жовтня чи на початку листопада.

Спочатку треба підготувати грядку. Виберіть сонячне місце, де раніше росли бобові чи морква, перекопайте вилами, щоб розбити грудки. Розрівняйте граблями, зробіть борозенки глибиною сантиметрів десять, щоб насіння не вимерзло, але й глибоко не закопуйте, бо насіння просто не проклюнеться навесні. Земля має бути пухка і без бурʼянів.

Обирати насіння для посадки не так вже й складно. Воно має бути ранніх сортів, добре загартованих. Їх треба розкласти у борозни ріденько, сантиметрів через пʼять, щоб паростки не тіснилися. Потім насіння треба присипати шаром землі сантиметрів пʼять, не товще, і трохи притиснути долонею. Поливати не треба!

Щоб зимові холоди не згубили майбутні кущі, грядку треба обовʼязково вкрити. Тут можна обрати на свій розсуд – агроволокно, листя з гілками ідеально підійдуть. А навесні, як тільки зійде снгі, укриття треба прибрати, і сходи проклюнуться. Спочатку тоненькі, слабенькі на вигляд, але корені глибокі, загартовані морозами. Такі рослини дуже швидко наздоганяють домашню розсаду, а то й переганяють, бо дуже стійкі.

Переваг у осіннього посіву дуже багато. Ви економите місце на підвіконні, де зазвичай стоїть купа горщиків з розсадою, насіння висівається у відкритий ґрунт, тому не доведеться носити розсаду на ділянку, а самі рослини виростають набагато більш міцними та стійкими до хвороб і шкідників. Бажаємо успіхів!