Нове дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, показує, що підняття Східної Африки в епоху міоцену радикально змінило клімат і екосистеми регіону, сприяючи формуванню сучасного ландшафту саван і пасовищ.

Домінуючі типи рослинності в Африці в моделюванні міоценового клімату. Джерело: Science Advances (2025). DOI: 10.1126/sciadv.adx6569

Команда зі Стокгольмського університету, Швейцарської вищої технічної школи Цюріха та Шведського музею природознавства вперше змоделювала, як тектонічні процеси вплинули на кліматичні умови Африки 25–15 мільйонів років тому. За словами Нікласа Вернера, головного автора дослідження, «тектонічне підняття в поєднанні зі зниженням рівня CO? у середньому міоцені суттєво зменшило лісовий покрив і сприяло розширенню пасовищ у Східній і Центральній Африці».

Використовуючи модель земної системи EC-Earth3 з високою роздільною здатністю та динамічну модель рослинності, вчені проаналізували, як зміни у висоті рельєфу та концентрації вуглекислого газу вплинули на кліматичну циркуляцію, опади й типи рослинності. Результати вказують, що підняття поверхні посилило сезонність і посушливість регіону, стимулюючи еволюційні зміни серед великих травоїдних і ранніх гомінідів. Як зазначає професор Ларс Верделін, «ці екологічні трансформації, ймовірно, вплинули на розселення фауни та формування ранніх коронних гоміноїдів».

Дослідження демонструє важливість інтеграції геодинамічних, кліматичних і палеонтологічних даних для реконструкції еволюційної історії континентів. «Ця робота показує, наскільки потужно тектоніка може формувати біосферу, і підкреслює цінність міждисциплінарного підходу», — наголошує професор Цюн Чжан, керівник проєкту зі Стокгольмського університету.

Перші моделі підняття, розроблені ще у 2018 році в межах Болінського центру кліматичних досліджень, мали значні обмеження через брак точних даних про палеотопографію. Лише у 2022 році, коли Вернер використав новітні реконструкції та обчислювальні інструменти, вдалося створити реалістичну картину еволюції східноафриканського клімату.

Ця робота — результат багаторічної міжнародної співпраці, що поєднала моделювання клімату з аналізом скам’янілостей і палеоландшафтів. За словами професора Верделіна, такі дослідження допомагають зрозуміти, як саме геологічні процеси проклали шлях до виникнення унікальних африканських екосистем, а зрештою — і до еволюції людини.