Різке прискорення зростання атмосферного метану на початку 2020-х років виявилося наслідком змін у кліматі та хімії атмосфери, а не лише діяльності людини.

На початку десятиліття концентрація «метану» в атмосфері зростала найшвидшими темпами за всю історію спостережень. Дослідження, опубліковане в Science, показало, що ключову роль відіграло тимчасове ослаблення природного механізму його руйнування. Атмосфера втратила здатність ефективно «очищати» метан.

У 2020–2021 роках різко знизилася концентрація «гідроксильних радикалів» (OH), які відповідають за окиснення метану. За оцінками команди, це пояснює до 80–85 % річних коливань швидкості накопичення газу. Професор Ханьцінь Тянь зазначає: «Навіть короткочасне падіння рівня OH має глобальні наслідки».

Одночасно кліматичне явище Ла-Нінья у 2020–2023 роках принесло надзвичайно вологі умови в тропіки. Це спричинило розширення «водно-болотних угідь», річок та озер. Такі середовища активізують мікробів, що продукують метан. Природні екосистеми почали викидати більше газу.

Між 2019 і 2023 роками рівень метану зріс на 55 частин на мільярд, досягнувши рекордних 1921 ppb. Найбільший стрибок відбувся у 2021 році. Дослідники підкреслюють, що потепління та зволоження клімату посилюють цей процес. «Викиди з рисових систем і внутрішніх водойм ставатимуть дедалі важливішими», каже Тянь.

Важливим чинником стали й керовані ландшафти. Рисові поля та водосховища, які часто недооцінюють у глобальних моделях, зробили суттєвий внесок. Найбільше зростання зафіксували в тропічній Африці та Південно-Східній Азії. В Арктиці ж потепління активізувало мікробні процеси в озерах. Натомість посуха, пов’язана з Ель-Ніньйо, зменшила викиди в Південній Америці.

Команда використала поєднання наземних вимірювань і моделей «системи Землі». Хімічний аналіз показав, що «викопне паливо» та лісові пожежі не були головними рушіями сплеску. Домінували мікробні джерела метану.

Філіпп Сіє підсумовує: «Майбутні тенденції метану залежатимуть не лише від контролю викидів, а й від кліматично зумовлених змін у природних джерелах». Дослідження виявляє серйозні прогалини в моделях і підкреслює потребу в кращому моніторингу затоплених екосистем.