Улюблениця Гічкока, ікона стилю, меценатка, принцеса. Усе це — про Грейс Келлі. Її життя часто описують як казку: чарівна акторка зустріла справжнього принца й знайшла з ним своє «довго і щасливо». Розповідаємо про кілька моментів із життя Грейс Келлі, яке насправді було не таким безхмарним, як іноді здається.

Несхвалення родини не означає, що ви нічого не варті

Грейс виросла в заможній і впливовій родині у Філадельфії. У її розпорядженні був великий будинок із багатьма кімнатами, слуги, найкращий одяг і хороша освіта. А батьки Грейс могли вважатися для суспільства взірцем бездоганності.

Батько, Джек Келлі, був олімпійським чемпіоном із веслування та власником успішної будівельної компанії Kelly for Brickwork. Він навіть балотувався на посаду мера Філадельфії й програв із мінімальним відривом. Мати Грейс — Маргарет Майєр — була плавчинею і викладала фізкультуру в Пенсильванському університеті. Вона стала першою жінкою-тренеркою з легкої атлетики в Пенсильванії.

Грейс росла сором’язливою дитиною. Багато в чому на її самооцінку вплинув фаворитизм батька. Вона була третьою з чотирьох дітей у сім’ї й часто відчувала нестачу уваги та любові батьків.

«Моя старша сестра була улюбленицею батька. А після неї був брат, єдиний син, тому його теж дуже любили. Потім народилася я. А потім моя молодша сестра. Я страшенно заздрила увазі, яку вона отримувала. Коли мама брала її на руки, я чіплялася до неї. Але мама мене відштовхувала. Тому я багато років ображалася на сестру», — Грейс Келлі.

Батьки Грейс хотіли бачити дітей успішними й цілеспрямованими, особливо у спорті. Сестри й брат Грейс справді росли сильними, витривалими та товариськими. Натомість Грейс була крихкою, хворобливою і замкнутою. Вона любила плавати, але від інших видів спорту намагалася триматися подалі. Грейс воліла читати вірші й книжки про танці, а ще розігрувати вистави з ляльками. Такі захоплення не подобалися її батькові й ще більше віддаляли його від дівчинки. А через низькі оцінки з математики Грейс не змогла вступити до Беннінгтонського коледжу, як планували батьки.

У підсумку Грейс стала єдиною дитиною в сім’ї, на яку не покладали особливих надій. Хто ж із них міг уявити, що Грейс Келлі судилося стати однією з найвидатніших акторок свого часу.

Навіть талановитим людям доводиться працювати заради мети

Грейс не лише розігрувала вистави з ляльками, а й сама брала участь у шкільних постановках. Сцена її вабила. Почати акторську кар’єру її надихнув дядько Джордж Келлі — відомий драматург і лауреат Пулітцерівської премії. Він же допоміг Грейс вступити до Американської академії драматичного мистецтва на Манхеттені, оскільки на той момент набір студентів уже завершився.

Батьки не хотіли, щоб Грейс їхала до Нью-Йорка. Її батько вважав, що кар’єра акторки нічим не краща за роботу вуличної повії. Але Грейс ухвалила рішення й поїхала навчатися, попри несхвалення рідних. «Вона рано покинула батьківський дім. Ніхто з нас не наважився на це в її віці», — згадував пізніше її брат.

Грейс Келлі вдалося дебютувати на сцені Бродвею. Але вона не стала знаменитою миттєво. Їй заважали акцент і тембр голосу. Грейс довго працювала з магнітофоном, записуючи на нього свій голос, щоб позбутися акценту. Потім вона взялася за свій високий і плаский через проблеми з носом тембр. Келлі носила на носі прищіпку й намагалася знизити регістр голосу, щоб він став глибшим. У результаті в неї з’явився легкий британський акцент. За це її часто дражнили в родині, адже Келлі були ірландцями за походженням. Проте вправи допомогли їй просунутися в акторській кар’єрі.

Її запросили на головну роль у фільмі «Рівно опівдні». Сьогодні цей фільм вважають одним із головних у кар’єрі Грейс, але після прем’єри критики поставилися до гри Келлі досить холодно. Навіть режисер Альфред Гічкок, для якого Грейс Келлі пізніше стала улюбленицею і другом, вважав її гру у фільмі надто механічною. Вона повернулася зі зйомок до Нью-Йорка й почала брати приватні уроки акторської майстерності, щоб її почали сприймати всерйоз.

Зусилля Грейс не минули даремно. Через три роки вийшов фільм «Могамбо», у якому Келлі зіграла англійку Лінду Нордлі. Фільм виявився успішним не лише за касовими зборами. Грейс Келлі номінували на премії «Золотий глобус» і «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. А ще через рік Келлі отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль у фільмі «Сільська дівчина».

Не варто боятися проявляти характер

Багато хто з тих, хто працював із Грейс Келлі, захоплювався її самовладанням. Здавалося б, якщо акторська кар’єра була мрією, варто було хапатися за будь-які можливості. Але Грейс була дуже вибірковою. Коли кінокомпанія MGM з Лос-Анджелеса запропонувала їй семирічний контракт, вона погодилася лише за двох умов: щоб їй дозволяли раз на два роки жити на Манхеттені, де був театр, і щоб вона могла виступати на сцені.

Грейс відмовлялася від сценаріїв, якщо вони здавалися їй дурними або нецікавими. «Вона з однаковою впевненістю обирає одяг, сценарії та режисерів», — сказала голлівудська художниця з костюмів Едіт Гед, яка працювала з Грейс Келлі.

Келлі без вагань відмовилася зіграти разом із Марлоном Брандо у фільмі «У порту» заради проєкту Альфреда Гічкока. Він запросив її зіграти роль Лізи Фремонт у «Вікні у двір». Навіть участь Марлона Брандо в іншому фільмі не спокусила її відмовити режисеру.

Інший епізод самовпевненості Келлі знову був пов’язаний з MGM. Грейс зацікавилася сценарієм «Сільської дівчини» — проєкту компанії Paramount. Але MGM не хотіла відпускати акторку до іншої студії. Тоді Грейс Келлі пригрозила, що якщо їй не дозволять зніматися, вона збере валізи й назавжди поїде до Нью-Йорка. Студія поступилася. А після того як Грейс отримала «Оскар» за роль у цьому фільмі, MGM навіть запропонувала їй новий, вигідніший контракт.

Іноді єдине, що можна зробити, — виконати свій обов’язок

Грейс Келлі та князь Монако Реньє III зустрілися на Каннському кінофестивалі. Вони листувалися протягом року, після чого Реньє зробив Грейс пропозицію. Стати дружиною монарха означало відмовитися від акторської кар’єри. Келлі любила сцену, але все ж прийняла пропозицію.

Урочистий прийом відвідали 3 000 громадян Монако. А церемонія в церкві стала «весіллям століття», як її охрестили журналісти. Майже 2 000 репортерів були присутні на церемонії в соборі. Весілля транслювали в прямому ефірі, і його подивилися понад 30 мільйонів глядачів у Європі.

Одні називають шлюб Келлі казкою в реальному житті, інші кажуть, що Реньє одружився з нею лише для того, щоб ім’я Грейс приваблювало туристів до скромного князівства Монако.

Попри усвідомлення наслідків шлюбу з монархом, Грейс Келлі хотіла повернутися в кіно. Альфред Гічкок сам прилетів до Монако, щоб запропонувати їй роль у фільмі «Марні». Але піддані Монако були проти того, щоб їхня принцеса знімалася в кіно, тим паче в ролі клептоманки. Келлі довелося відмовити Гічкоку й назавжди забути про кар’єру акторки.

Грейс Келлі не залишалося нічого іншого, як прийняти свою нову роль і привнести в неї такий самий порядок, який панував у її акторській кар’єрі. Грейс зайнялася вихованням трьох дітей, обов’язками принцеси-консорта та благодійністю.

Вона заснувала некомерційну організацію AMADE Mondiale, яка допомагає дітям із неблагополучних країн по всьому світу. Як принцеса-консорт, Келлі стала покровителькою Червоного Хреста Монако й влаштовувала щорічне святкування Різдва з подарунками для дітей-сиріт у Монако. Також Келлі створила Фонд принцеси Грейс для підтримки ремісників Монако й допомогла заснувати балетну школу в Монте-Карло. Вона бездоганно представляла монаршу родину на прийомах. З часом Грейс Келлі здобула любов і визнання підданих.

Через роки їй навіть вдалося частково повернутися в кіно. Разом із чоловіком Грейс працювала над 33-хвилинним фільмом «Перестановка». Він зацікавив телекомпанію ABC після прем’єри в Монако. Однак на трансляцію погодилися лише за умови, що фільм продовжать до години. Але завершити його не вдалося: у 1982 році принцеса Грейс потрапила в автокатастрофу й померла від отриманих травм.

«Казки розповідають вигадані історії. Я жива людина. Я існую. Якщо одного дня мою історію розкажуть як історію справжньої жінки, люди нарешті відкриють для себе те, ким я є», — Грейс Келлі.