Самовдосконалення — тренд останніх кількох десятиліть. Дивовижним чином його популяризація збіглася з розвитком інтернету. Можна навіть запідозрити, що здебільшого люди кинулися саморозвиватися не самі по собі, а тому, що почали постійно бачити дописи про те, як інші бігають марафони, вчать мови, малюють, — і відчули потребу теж щось таке показувати світу.

Якщо знайти те, що вас запалює, прокачувати себе справді може бути приємно. Ви кайфуєте від процесу, отримуєте дофамін від результату, а ще можете презентувати свої досягнення широкій аудиторії та розраховувати на порцію соціального схвалення. Прагнути похвали — абсолютно нормально. Не буває такого, що хтось навчився грати на скрипці або отримав кубики на животі й потай насолоджується цим наодинці в темній кімнаті. Люди — соціальні істоти, нам подобається отримувати захоплення, похвалу й схвалення.

Водночас самовдосконалення і саморозвиток довго використовували як евфемізми для нічогонероблення, коли йшлося про когось, кому з тих чи інших причин не треба працювати: «А що він тоді цілими днями робить?» — «Займається саморозвитком». Бо людина начебто чимось зайнята, а результату немає. Якщо досягнень не видно збоку — це ще пів біди. Але іноді результатом незадоволені ми самі. І річ може бути в тому, що ми самі не розуміємо, чого чекаємо від себе. Або взагалі чекаємо не того.

Для самовдосконалення потрібен план

Отже, ви вирішили самовдосконалюватися і навіть визначилися, у чому саме. Якось у TikTok мені трапився цікавий акаунт дівчини, яка влаштувала собі челендж «Змінюю себе, щоб подобатися чоловікам». Вона проходить через різні трансформації, прагнучи більше відповідати критеріям загальноприйнятої краси.

Припустімо, ви хочете вивчити мову, схуднути, накачатися або опанувати мистецтво публічних виступів. У чому ви вимірюватимете результати? Як зрозумієте, що досягли успіху? Бути сьогодні кращим, ніж учора, звісно, добре, і це цілком вписується в поняття самовдосконалення як процесу. Але йти дорогою і не розуміти, у якій точці перебуваєш і де закінчується твій шлях, може бути доволі сумно.

Тобто треба чітко уявляти: ви хочете вивчити мову, щоб що? Щоб спілкуватися з офіціантами й розуміти екскурсії за кордоном? Завести короткостроковий або довгостроковий роман з іноземцем? Читати книжки в оригіналі? Писати книжки англійською?

Ви хочете схуднути й накачатися до якого саме стану? Як ви зрозумієте, що навчилися виступати публічно? Нарешті, що означає «подобатися чоловікам»? Скільком чоловікам треба сподобатися? Як це має проявлятися?

Із саморозвитком усе працює так само, як із постановкою інших особистих цілей, коли мрію потрібно перетворити на план, інакше цей потяг не рушить. Удосконаленню теж потрібні розклад, дедлайни й KPI.

План самовдосконалення має бути реалістичним

Є й інший бік медалі — нереалістичні очікування. Людина складає план, у неї є те, до чого прагнути. Але скільки зусиль вона не докладає, ніби топчеться на місці. Тому що її мета важкодосяжна або взагалі недосяжна. І частково в цьому винен той самий інтернет, але не лише він.

Наприклад, як би людина не хотіла і як би наполегливо не працювала, неможливо за пів року прокачати іноземну мову з нуля до C2. Ба більше, до певного рівня реалістична мета радше звучатиме не як «вивчити мову», а дрібніше — наприклад, «говорити більш вільно», «покращити вимову» або «висловлюватися складнішими конструкціями».

У випадку з ідеальною фігурою потрібно розуміти, що для вас є орієнтиром і які у вас вихідні дані. Фітоняшки в соцмережах, безумовно, гарні, але за красивою картинкою можуть ховатися роки величезної праці, помножені на генетику. Людині, яка працює повний день, має хобі, піклується про сім’ю, це може бути недоступно. Особливо з огляду на те, що в стрічки потрапляють лише вдалі фото й відео.

За короткий строк можна навчитися грати конкретний твір на інструменті, а не грати на інструменті загалом. Тобто опанувати якийсь аспект навички. Відповідно, треба об’єктивно оцінювати, що під силу звичайній людині з плоті й крові за конкретний проміжок часу.

Якщо щось не виходить, можливо, річ не в тому, що немає таланту або бракує старань, а в тому, що апетити варто трохи стримати.

Якщо план буде нереалістичним, а особливо якщо ви ставите мету, якої неможливо досягти ніколи, на вас чекають смуток, розчарування й демотивація. Хоча ви могли б працювати над собою із задоволенням і бити досяжні особисті рекорди. Бо головне тут — пам’ятати: досконалість має межу. І що точніше ви визначите її на старті, то приємнішим та ефективнішим буде процес.