Британська монархиня тримала тогочасний світу своїх руках, а також дуже любила наркотики. Напевно, це не зовсім те, чого ви очікували від королеви. Люди часто уявляють Вікторію дуже старою, хоча насправді вона зійшла на престол лише у вісімнадцять років і регулярно вживала найрізноманітніші фармацевтичні препарати.

Одним із її улюблених був опіум — щоправда, вона не курила його в люльці. У Британії 19 століття більш модним способом вживання опіуму було пити його у формі лаудануму. Ця п’янка суміш опіуму й алкоголю широко використовувалася для приглушення болю та будь-якого іншого дискомфорту. Це було приблизно як аспірин — поважні лікарі навіть рекомендували його малюкам під час прорізування зубів. За словами Келлі, королева щоранку випивала порцію лаудануму, вважаючи, що це ідеальний спосіб почати день.

Кокаїн був ще одним її фаворитом. Він не був незаконним у той час — це був абсолютно новий препарат, і європейці лише починали експериментувати з ним. Вони дізналися про нього в Південній Америці, де іспанські дослідники спостерігали за корінними народами, які працювали на надзвичайно великих висотах на схилах Анд. Така важка фізична праця мала б повністю виснажувати людей, але місцеві жителі постійно жували сухе листя коки, і здавалося, що це наділяло їх надлюдською енергією та витривалістю.

Європейські науковці ж вирішили виділити активну речовину з листя коки й перетворити її на щось, чим могли б користуватися їхні власні громадяни. Тому 19 столітті існувало безліч способів вживати кокаїн, але особистими фаворитами Вікторії були жувальна гумка та вино. Кокаїнова жувальна гумка чудово підходила для заспокоєння зубного болю та запалених ясен, спричинених жахливою британською стоматологією того часу, також вона давала потужний заряд упевненості в собі — саме те, що потрібно молодій королеві, яка намагалася справляти враження сильної та рішучої правительки.

Кокаїнове вино, яке вона пила, називалося Vin Mariani — це був психоактивний напій, надзвичайно популярний. Також за рекомендацією лікаря королева пила рідкий препарат із канабісу, щоб полегшити щомісячні менструальні симптоми, а щоб впоратися з нестерпним болем під час пологів, Вікторія використовувала хлороформ. Вона тримала просочену ним хустинку біля обличчя протягом 53 хвилин і описала цей досвід як «надзвичайно приємний».

За правління Вікторії торгівля опіумом із Китаєм перетворилася на масштабний і надзвичайно прибутковий бізнес, який захищала британська держава. І справа була вже не в особистих уподобаннях королеви, а в економічних інтересах імперії. Після її коронації 1837 року Британія продовжувала купувати величезні обсяги китайського чаю, шовку та порцеляни, але майже не мала товарів, які могла запропонувати Китаю натомість. Це призводило до постійного відтоку британського срібла до Китаю — і Британія почала шукати спосіб змінити цей торговельний баланс.

Середньостатистичне лондонське домогосподарство витрачало 5% свого доходу на китайський чай, але Британії у той час не було чого запропонувати Китаю в обмін. Китайці перебирали британськими товарами, дивилися на них зверхньо й вважали їх неякісними та непотрібними. Не маючи чого запропонувати в обмін, Британія була змушена платити за китайський чай дорогоцінним сріблом. Британія буквально перекачувала срібло до китайської скарбниці, одночасно накопичуючи величезний торговельний дефіцит.

Тому британці відчайдушно шукали щось, чого китайці хотіли б і так на торгівельну арену вийшов опіум. У британців його було вдосталь, оскільки він у великих кількостях виростав в Індії. Це був надзвичайно ефективний знеболювальний засіб, а отже китайці були готові платити за нього шалені гроші. І найважливіше — він викликав сильну залежність. Люди, які починали вживати опіум, дуже швидко звикали до нього, а це означало, що британці могли ще більше підвищувати ціну на свій товар.

Британія торгувала опіумом із Китаєм і раніше, але після сходження королеви Вікторії на престол масштаби торгівлі зросли. Завдяки опіуму торговельний баланс змінився і вже Китай, а не Британія, накопичував руйнівний торговельний дефіцит.

Китай намагався всіма силами зупинити торгівлю опіумом, але Британська імперія не збиралася відмовлятися від надзвичайно прибуткового наркобізнесу. Якщо продавати опіум легально було неможливо, британці наймали контрабандистів і посередників, використовували підкуплених чиновників або робили все інше необхідне, аби гроші продовжували надходити. За словами Келлі, британські торговці навіть використовували безкоштовні зразки, намагаючись розширити кількість споживачів опіуму.

Коли китайська влада спробувала зупинити торгівлю й 1839 року знищила величезну партію британського опіуму, Британія відповіла війною. Так почалася Перша опіумна війна. Китай зазнав поразки й 1842 року був змушений підписати Нанкінський договір. Гонконг перейшов під британський контроль, а для британської торгівлі відкрили нові китайські порти.