Зовнішній вигляд вулиці, на якій живе людина, може бути пов’язаний із якістю її сну. Такого висновку дійшли дослідники зі Столичного університету Осаки та Університету Цінхуа. Вони вивчили особливості міського середовища у Великому Токіо — великій агломерації в японському регіоні Канто — та зіставили їх із даними про сон місцевих жителів.

У дослідженні взяли участь 1089 чоловіків і жінок віком від 40 до 59 років, які працювали та щонайменше п’ять днів на тиждень їздили до Токіо. У середньому вони спали лише 5,9 години на добу — значно менше за рекомендовані сім–дев’ять годин.

Для оцінки міського середовища науковці використали понад 214 тисяч зображень вулиць, зроблених приблизно у 54 тисячах точок. Штучний інтелект визначав, яку частину кадру займають дерева, будівлі, тротуари, огорожі та відкрите небо. На основі цих даних дослідники оцінювали, наскільки вулиця здається «закритою», тобто оточеною будинками та зеленими насадженнями.

Аналіз показав, що мешканці візуально більш «закритих» вулиць рідше скаржилися на безсоння та в середньому спали приблизно на 15 хвилин довше. Цей зв’язок зберігався навіть після врахування віку, рівня доходів, типу житла та особливостей поїздок на роботу.

Окремо вчені проаналізували сприйняття міського середовища. Для цього вони використали іншу модель штучного інтелекту, навчену на понад 100 тисячах фотографій вулиць. Раніше ці знімки оцінили майже 95 тисяч людей з усього світу. ШІ прогнозував, наскільки безпечною, красивою або жвавою здається певна вулиця.

Сама кількість зелені не продемонструвала прямого зв’язку з якістю сну. Водночас більш озеленені вулиці отримували вищі оцінки безпеки, а відчуття безпеки, своєю чергою, корелювало з більшою тривалістю сну.

Неочікуваними виявилися результати щодо тротуарів і пішохідних огорож. Що більшу частину знімка вони займали, то гіршими були показники сну. Автори припускають, що в умовах щільної забудови Токіо така інфраструктура може сприйматися не як ознака комфортного середовища для прогулянок, а як свідчення жвавого та шумного району.

Водночас дослідники наголошують, що йдеться лише про візуальну частку тротуарів та огорож на фотографіях, а не про звичне розуміння пішохідної доступності району.

«Ми не можемо стверджувати, що саме особливості вулиць спричиняють покращення або погіршення сну. Дослідження демонструє лише статистичний зв’язок», — пояснили науковці.

Автори також нагадали, що дослідження мало спостережний характер та охоплювало лише жителів одного японського мегаполіса. Тому говорити про причинно-наслідковий зв’язок поки зарано. Проте отримані результати можуть бути корисними під час проєктування нових міських районів.